826/9801/14 Про визнання незаконним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України про передачу майнового комплексу військового містечка до сфери управління Служби безпеки України - 26.05.2015 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі № 826/9801/14 за позовом Львівської міської ради до Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна судова адміністрація України, управління Служби безпеки України у Львівській області, Служба безпеки України про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

У липні 2014 року Львівська міська рада звернулася в суд з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна судова адміністрація України, управління Служби безпеки України у Львівській області, Служба безпеки України, в якому просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.01.2014 р. № 28-р "Про передачу майнового комплексу військового містечка № 78 у м.Львові до сфери управління Служби безпеки" (28-2014-р) .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваного розпорядження вийшов за межі повноважень, визначених чинним законодавством, що призвело до порушення законних інтересів позивача.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, позовні вимоги задоволені.

Визнане протиправним та скасоване розпорядження Кабінету Міністрів України "Про передачу майнового комплексу військового містечка № 78 у м. Львові до сфери управління Служби безпеки" від 22.01.2014 р. № 28-р (28-2014-р) .

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Кабінет Міністрів України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 січня 2014 № 28-р (28-2014-р) переданий майновий комплекс військового містечка № 78 по вул.Драгоманова 25 у м. Львові із сфери управління Міністерства оборони до сфери управління Служби безпеки.

Не погоджуючись з вказаним розпорядженням позивач звернувся з даним позовом до суду, мотивуючи тим, що рішенням від 27 грудня 2001 року № 1404 будівля на вул.Драгоманова 25 зарахована до власності територіальної громади міста Львова і являється власністю громади.

Суди першої і апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що територіальна громада міста Львова в особі Львівської міської ради є законним власником, а територіальне управління Державної судової адміністрації в Львівській області - законним користувачем нежитлових приміщень на вул.М.Драгоманова 25 у місті Львові. Разом з тим, Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 р. № 147/98-ВР (147/98-ВР) , Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 р. № 1075-XIV (1075-14) , якими керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не можуть бути застосовані до спірного майна у зв'язку з чим, у відповідача відсутні правові підстави для прийняття розпорядження від 22 січня 2014 року № 28-р (28-2014-р) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.01.2014 р. № 28-р "Про передачу майнового комплексу військового містечка № 78 у м.Львові до сфери управління Служби безпеки" (28-2014-р) , при цьому позивач посилається на ті обставини, що спірне майно відноситься до комунальної власності міста.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. (далі - Закон № 280/97-ВР (280/97-ВР) ) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27 травня 1999 року позивачем прийнята ухвала № 243, якою віднесені до міської комунальної власності побудовані до 1939 року об'єкти нерухомого майна, які є на території міста Львова і передавалися в різний час міськвиконкомом чи райвиконкомами в користування або на баланс підприємств, установ, організацій.

Тією ж ухвалою на Львівське обласне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки покладений обов'язок зареєструвати вказані об'єкти на праві міської комунальної власності та внести відповідні зміни в інвентаризаційні справи.

З метою впорядкування відносин власності на окремі об'єкти нерухомого майна, враховуючи інформацію з даного питання Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, позивачем на 15-тій сесії 3-го скликання прийняте рішення від 27 грудня 2001 року № 1404, яким зарахований до власності територіальної громади міста Львова перелік об'єктів нерухомого майна, серед яких: будівлі на вул. Драгоманова 25.

Пунктом 3.3 вказаного рішення позивач вирішив забезпечити оформлення чи переоформлення договорів оренди на вказаний об'єкт. Вищенаведене рішення позивача не оскаржувалося, не скасовувалося та має юридичну силу на час прийняття оскаржуваного відповідачем розпорядження і на час розгляду спору судами.

Розглянувши звернення територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області від 11 вересня 2006 року № 811, Львівська міська рада надала вказаному Управлінню в оренду терміном на 10 років з оплатою 1 грн. на рік нежитлові приміщення будівлі № 25 площею 1220,5 кв.м. на вул. М. Драгоманова (ухвала від 21 вересня 2006 року № 213).

Отже, нерухоме майно по вул.Драгоманова 25 у м.Львові було зараховане до власності територіальної громади міста Львова ще у 2001 році.

Право комунальної власності територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради підтверджується реєстраційним посвідченням від 3 червня 2002 року серії КММ № 015291 та витягом про державну реєстрацію прав від 5 вересня 2008 року № 20136948, виданим обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки".

Між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (за договором - орендодавець) та територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Львівській області (за договором - орендар) укладений договір оренди № Г-7644-10 від 13 грудня 2010 року, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець, відповідно до ухвали 2-ї сесії 5-го скликання Львівської міської ради від 21 вересня 2006 року № 213 на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 1240,9 кв.м., а саме: нежитлові приміщення в цоколі, що позначені в технічній документації під літерами І, ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XVII, XVIII, XIX, XX, XXI, XXII, XXIII, XXIV, XXV, XXVI, XXVII, XXVIII, XXIX, XXX площею 462,3 кв.м., нежитлові приміщення на першому поверсі, що позначені в технічній документації під літерами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, площею 416,5 кв.м. та нежитлові приміщення в мансарді, що позначені в технічній документації під літерами 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, площею 362, 1 кв.м., які розташовані в будівлі (літ. А-1) за адресою: м. Львів, вул. Драгоманова, буд.25 (за договором - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП "Агенція ресурсів Львівської міської ради" (за договором - балансоутримувач) і належить територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради (код ЄДРПОУ 04055896) на праві комунальної власності на підставі ухвали 15-ї сесії 3-го скликання Львівської міської ради від 27 грудня 2001 року № 1404, зареєстрованої Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 12 жовтня 2010 року за реєстраційним номером 24608528 (номер запису 7950 в книзі 9).

Відповідачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду справи не надані докази розірвання вказаного договору оренди або визнання його недійсним.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції, що територіальна громада міста Львова в особі Львівської міської ради є законним власником, а територіальне управління Державної судової адміністрації в Львівській області - законним користувачем нежитлових приміщень на вул.М.Драгоманова 25 у місті Львові.

Згідно з ч.8 ст. 60 Закону № 280/97-ВР право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що такі рішення Львівською міською радою не приймалися, відповідна згода територіальної громади не надавалася.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів щодо належності спірного нерухомого майна на вул.М.Драгоманова 25 у місті Львові до оборони, в тому числі, до військового містечка.

Виходячи з наведеного, проаналізувавши зміст Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 р. (147/98-ВР) , Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 року (1075-14) , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що дія вказаних законів, яким керувався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не може бути застосована до спірного майна у зв'язку з чим, у відповідача відсутні правові підстави для прийняття Розпорядження від 22 січня 2014 року № 28-р (28-2014-р) .

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. При цьому колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги та наявності не скасованої ухвали ВАСУ від 26.11.2014 р..