806/4525/14 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо податку на додану вартість - 26.05.2015 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року

та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року

по справі № 806/4525/14

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" звернулось до суду з позовною заявою до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 серпня 2014 року № 0005731501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 5377885,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Житомирської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТДВ "ЖЛ" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень, травень 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень, травень 2014 року, та зафіксовано порушення товариством вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Підставою для висновку податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ за квітень, травень 2014 року та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень, травень 2014 року, стало невизнання податкового кредиту по операціям ТДВ "ЖЛ" з отримання будівельних робіт від ТОВ "Грандзембуд". Податковим органом вказано, що позивачем до перевірки надано документи по взаємовідносинах із зазначеним контрагентом, які оформлені з порушенням вимог законодавства.

За результатами перевірки Житомирською ОДПІ було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітною (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 08 лютого 2013 року між ТДВ "ЖЛ" (замовник) та ТОВ "Грандзембуд" (підрядник) було укладеного договір підряду в капітальному будівництві № 15, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов виконання організації будівельних робіт прибудови до цеху № 3 замовника.

Також, між ТДВ "ЖЛ" (замовник) та ТОВ "Грандзембуд" (підрядник) укладено та підписано додаткові угоди до Договору підряду в капітальному будівництві № 15 від 08.02.2013 року, а саме: № 1 від 08.02.2013 року та № 2 від 05.03.2013 року.

На виконання умов договору підряду замовником затверджено, а підрядником погоджено: план виділення капітальних вкладень для виконання робіт по прибудові до головного виробничого корпусу підприємства ТДВ "ЖЛ" на 2013-2014 роки, графік будівельних робіт по об'єкту, графік робіт з реконструкції будівель та споруд необхідних для покращення технічного стану підприємства на період 2013-2014 років.

Крім того, між ТДВ "ЖЛ" (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладено договори про надання послуг з ведення технічного нагляду по об'єкту: "Реконструкція виробничих приміщень підприємства ТДВ "ЖЛ", а саме: № 16/4/13 від 16.04.2013 року, № 9/04/13 від 09.04.2013 року.

За умовами вказаних договорів замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснити технічний нагляд за будівництвом об'єкту: "Реконструкція виробничих приміщень підприємства ТДВ "ЖЛ".

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, а саме - договорами, податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та ін.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Грандзембуд" повідомлено ТДВ "ЖЛ" про залучення для виконання робіт по договору субпідрядників - ТОВ "Ренесанс Капітал Інвест" та ТОВ "Ренесанс Кепітал Інвест". Дана обставина підтверджується повідомленнями від 08.02.2013 року № 1/1-2 та від 02.04.2013 року № 5/1-2, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, встановлено, що податковим органом направлено запит ОСОБА_3 від 16.06.2014 року № 178/10/06-25-15-01 щодо надання інформації, зокрема, чи були залучені до будівництва субпідрядні організації та чи дійсно вартість виконаних будівельних робіт, які вказані в формах КБ-2 та КБ-З, відповідає реальному обсягу витрат по будівельних роботах.

Листом від 24.06.2014 року ФОП ОСОБА_3 повідомив відповідача про те, що для виконання будівництва ТОВ "Грандзембуд" залучались субпідрядні організації, а також те, що обсяг та вартість виконаних будівельних робіт відповідає формам КБ-2, КБ-3.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати по операціям з такими контрагентами.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року по справі № 806/4525/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.