Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя від 28 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, -

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії протиправними і зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (далі - УПФ, ПФУ) здійснити перерахунок і виплату державної пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено стразові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2010, 2011 та 2012 роки, починаючи з 3 квітня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що відповідач неправомірно при обчисленні її пенсії застосував зазначений показник за 2010 рік, що суперечить положенням статті 40 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ), а тому просила про задоволення позову. Також позивач просила допустити негайне виконання судового рішення.

Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 28 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії, зобов'язано відповідача при призначенні пенсії позивачу застосувати показник заробітної плати (доходу) середню заробітну плату по Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення, тобто з 3 квітня 2013 року. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить їх рішення скасувати та відмовити в позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відхилення скарг з таких підстав.

Задовольняючи частково позов суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років. При цьому, суди правильно виходили з того, що позивач не просила про перехід з одного виду пенсії на інший, а просила пенсійний орган призначити пенсію за віком, що є підставою для застосування положень статті 40 Закон № 1058-ІV.

Суди встановили, що з липня 2011 року позивачу призначена пенсія за вислугу років згідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". У серпні 2011 року виплату даного виду пенсії припинено, у зв'язку з працевлаштуванням позивача. Після досягнення пенсійного віку, встановленого Законом № 1058-ІV (1058-15) , у квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком. У зв'язку з чим відповідач провівши переведення з одного виду пенсії на інший застосував показник заробітної плати за 2010 рік, який було враховано при призначенні пенсії позивачу за вислугу років у 2011 році.

У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно частини другої статті 40 Закону № 1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV (1058-15) .

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 звернулась до УПФ з заявою про призначення іншого виду пенсії, яка передбачена іншим законом.

Тобто, позивачу у 2011 році призначено пенсію за вислугу років згідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Що стосується заяви позивача до відповідача у 2013 році, то в даному випадку мало місце звернення для призначення пенсії за віком згідно вимог Закону № 1058-ІV (1058-15) , вперше.

Крім того, після звільнення у 2011 році з позивач продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що у пенсійного органу під час призначення пенсії позивачу у 2013 році підстав для застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV не було, та правомірно задовольнили частково позов.

Тому, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Центрального районного суду м. Сімферополя від 28 жовтня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.