Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Міністерства доходів і зборів України, Львівської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

за касаційними скаргами Львівської митниці Міндоходів, Львівської митниці Державної фіскальної служби, Міністерства доходів і зборів України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним і скасування наказу від 02.04.2014 р. № 769-о про звільнення його з посади начальника Львівської митниці Міндоходів за пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (за угодою сторін) та поновлення на займаній посаді.

Протокольною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Львівську митницю Міндоходів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 02.04.2014 р. № 769-о; поновлено ОСОБА_4 на посаді начальника Львівської митниці Міндоходів з 07.04.2014 р.

У касаційних скаргах Міністерство доходів і зборів України, Львівська митниця Міндоходів, Львівська митниця Державної фіскальної служби просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилаються на порушення судами пункту 1 статті 36 КЗпП і неправильну оцінку обставин справи, зокрема, неврахування того, що сторони узгодили всі обов'язкові умови угоди про припинення трудового договору і чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця з'ясовувати мотиви написання працівником заяви про звільнення. Зазначають також про наявність повноважень на підписання наказу про звільнення у Першого заступника Міністра Міндоходів Білоуса І.О. у зв'язку із виконанням ним обов'язків звільненого Міністра Міндоходів ОСОБА_6

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 18.12.1986 р. проходив державну службу в митних органах, обіймаючи переважно керівні посади, з червня 2013 року - посаду начальника Львівської митниці Міндоходів.

Наказом Першого заступника Міністра доходів і зборів України від 02.04.2014 р. № 769-о ОСОБА_4 звільнено з 07.04.2014 р. з посади начальника Львівської митниці Міндоходів за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін) на підставі поданої позивачем заяви від 29.03.2014 р.

Вказаний наказ оголошено наказом в.о. начальника Львівської митниці Міндоходів від 04.04.2014 р. № 401-о.

Згідно з пунктами 10 і 21 частини другої статті 8 Закону України від 17.03.2011 р. № 3166-VI "Про центральні органи виконавчої влади" міністр як керівник міністерства: призначає на посади керівників територіальних органів міністерства за погодженням з головами місцевих державних адміністрацій та їх заступників і звільняє їх з посад; визначає обов'язки першого заступника міністра, заступників міністра та заступника міністра-керівника апарату, розподіл повноважень міністра між першим заступником міністра та заступниками міністра, які вони здійснюють у разі його відсутності.

Пунктом 15 частини четвертої статті 10 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що в разі звільнення міністра заступник міністра-керівник апарату здійснює його повноваження до призначення на цю посаду іншої особи, крім тих, які визначені пунктами 2, 5, 6 (за винятком звільнення), 7 - 10, 11 (за винятком звільнення), 20, 28 (у частині виконання повноважень міністра, які за Конституцією та законами України виконуються ним особисто) частини другої статті 8 та статтею 18 цього Закону.

Аналогічні положення закріплені в пунктах 2.1.2, 2.1.4, 2.1.5 Регламенту Міністерства доходів і зборів України, затвердженого наказом Міндоходів України від 12.04.2013 р. № 40 (va040810-13) .

Крім того, пунктами 4.1.2 і 4.1.4 Регламенту передбачено, що підписувати накази має право Міністр або особа, яка тимчасово виконує його обов'язки, тоді як Перший заступник, заступник Міністра, заступник Міністра-керівник апарату (відповідно до розподілу обов'язків) підписує розпорядження та інші документи з питань, що належать до його компетенції.

Як встановлено судами, наказом Міндоходів України від 17.03.2014 р. № 183 (v0183810-14) встановлено тимчасовий розподіл обов'язків між керівництвом Міндоходів: Першим заступником Міністра - Білоусом І.О., заступником Міністра - Хоменком В.П. і заступником Міністра - Науменком В.П. Цим наказом обов'язки по керівництву Департаментом митної справи доручено Науменку В.П.

Водночас Перший заступник Міністра доходів і зборів України Білоус І.О. приступив до виконання повноважень Міністра доходів і зборів України та заступника Міністра-керівника апарату (до призначення керівників на вказані посади) згідно з наказом Міндоходів України від 16.04.2014 р. № 248.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що 02.04.2014 р. Перший заступник Міністра доходів і зборів України Білоус І.О. не мав повноважень на звільнення з посади керівника митниці як територіального органу Міндоходів України, у зв'язку з чим спірний наказ безперечно підлягає скасуванню.

За наведених обставин питання правомірності підстави звільнення позивача з посади не має правового значення для вирішення даної справи.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційні скарги Львівської митниці Міндоходів, Львівської митниці Державної фіскальної служби, Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.