Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Олексієнка М.М., Швеця В.В., -

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційними скаргами Львівської митниці та Державної митної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2012 року, -

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 26 вересня 2011 року № 2118-к в частині припинення з 26 вересня 2011 року перебування його на державній службі в митних органах України з підстави порушення ним Присяги державного службовця (далі - Присяга), визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці від 26 вересня 2011 року № 869-к "Про оголошення наказу Державної митної служби України", поновити його на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Краковець" Львівської митниці з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 26 вересня 2011 року № 2118-к "По особовому складу" про припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_4, - головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Краковець" Львівської митниці. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці від 26 вересня 2011 року № 869-к "Про оголошення наказу Державної митної служби України". Поновити ОСОБА_4 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста "Краковець" Львівської митниці з 27 вересня 2011 року. Стягнуто з Львівської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5591,88 гривень.

У касаційних скаргах Львівська митниця та Державна митна служба України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просять скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2012 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивачем подані письмові заперечення на зазначені касаційні скарги, просить такі залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 15 червня 1995 року ОСОБА_4 проходив державну службу на різних посадах в митних органах України. Наказом Державної митної служби України від 26 вересня 2011 року № 2118-к "По особовому складу митних органів" припинено перебування ОСОБА_4 на державній службі в митних органах відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ) за порушення Присяги.

З вказаного наказу вбачається, що службовим розслідуванням, проведеним комісією Державної митної служби України на підставі наказу від 30 липня 2010 року № 847, встановлено, що протягом квітня-липня 2010 року в зоні діяльності Львівської митниці невстановленими особами було організовано регулярне постачання на Україну через пункт пропуску "Краковець" контрабандних товарів під виглядом поставок товару "вапно гашене доломітне" від неіснуючої польської фірми на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД МВ".

Однією з причин, що сприяли цим порушенням було те, що працівниками митного поста "Краковець" Львівської митниці, які брали участь у митному контролі і митному оформленні транспортних засобів з вказаними товарами, не ініціювалось їх митних оглядів.

За результатами вказаного розслідування до дисциплінарної відповідальності було притягнуто ряд посадових осіб Львівської митниці.

Разом з тим, питання щодо участі ОСОБА_4 у вчиненні виявлених порушень при пропуску 15 транспортних засобів з контрабандними товарами та його відповідальності в ході службового розслідування не розглядалось, оскільки в цей період за вчинення іншого правопорушення наказом Державної митної служби України від 30 липня 2010 року № 1477-к було припинено його перебування на державній службі в митних органах України. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року цей наказ визнано протиправним і поновлено позивача на держаній службі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачами не доведено факту несумлінного виконання позивачем своїх службових обов'язків, що призвело б до порушення закону і давало б підстави для припинення перебування його на державній службі.

Так, відповідно до статті 413 Митного кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - МК) посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.

Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону № 3723-XII передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.

Текст Присяги наведено у частині 2 статті 17 Закону № 3723-XII: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.

Згідно зі статтею 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - Законом № 3723-XII (3723-12) .

Відповідно до частини 2 статті 410 зазначеного Кодексу у митній службі України діє Статут, який затверджується законом.

В абзаці 1 преамбули Статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

При цьому в абзаці 2 преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону № 3723-XII (3723-12) .

Відповідно до статті 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно зі статтею 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 31 Статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування. Наказом Державної митної служби України від 13 серпня 2010 року № 918 (z0154-11) затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України (далі - Інструкція).

Пунктом 1.1 Інструкції визначено приводи, підстави, мета, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за ним рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.

Згідно з абзацом 9 пункту 1.2 Інструкції службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів.

За пунктом 1.4 Інструкції з'ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами митної служби здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (322-08) , Закону № 3723-XII (3723-12) , Статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу.

Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у статті 21, частині 1 статті 22, статті 31 Статуту, статтях 14, 17, 30 Закону № 3723-XII, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у частині 2 статті 22 Статуту, частині 2 статті 9 Закону № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення. У пункті 6 частини 1 статті 30 Закону № 3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Статуту. Норми Закону № 3723-XII (3723-12) можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту, оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу повинно бути мотивованим.

Розділом 4 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, яке регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

Враховуючи викладене, звільнення позивача на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону № 3723-XII не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність рішення про припинення перебування ОСОБА_4 на державній службі та необхідність його скасування.

Доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційні скарги Львівської митниці та Державної митної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.