Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 808/3803/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Профавіа" до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, -

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Профавіа" звернулося в суд з позовом до Запорізької митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 29.04.2014 р. № 112020000/2014/000005/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством надані всі необхідні документи для визначення митної вартості. Надані для митного оформлення документи, які є достатніми для застосування методу визначення митної вартості № 1, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Проте, Запорізькою митницею прийняте рішення про визначення митної вартості товарів за 6 (резервним) методом. Вказані дії відповідача призвели до сплати податків у більшому розмірі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 1 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 29.04.2014 р. № 112020000/2014/000005/1.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Запорізька митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 9 квітня 2014 року між позивачем та фірмою "Радек Еж-AIRLET" (Чехія), на умовах СРТ - м.Токмак (Інкотермс - 2010), був укладений договір купівлі продажу № 09/04-2014 літака цивільної авіації "Zlin Z - 37A" (далі - Договір).

Згідно умов договору позивач купує у фірми "Радек Еж-AIRLET" літак цивільної авіації "Zlin Z - 37A", 1973 року виробництва, бувший у використанні, виробник - Чеська Республіка, заводський № 1929, двигун "M462RF" № 641260, у розібраному стані, вартістю 2500 EUR.

Для здійснення митного оформлення товару 24.04.2014 р. позивачем по електронній системі до Запорізької митниці Міндоходів була подана митна декларація № 112020000/2014/001036 від 24.04.2014, відповідно до якої була заявлена митна вартість товару в розмірі 2500 EUR.

Разом з МД № 112020000/2014/001036 позивачем подано до митного органу: CMR № 2278605; Рахунок - фактура № 94214 від 09.04.2014 р.; Договір купівлі-продажу № 09/04-2014 від 09.04.2014 р.; Акт технічного стану від 18.04.2014 р.; Технічний опис від 18.04.2014 р.; Експортна декларація MRN 14CZ58000022U3VN97.

Згідно ч.3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а саме п. 3.1 договору купівлі-продажу № 09/04-2014 від 09.04.2014 передбачено, що не пізніше 90 днів з моменту підписання договору (договір підписаний 09.04.2014 року) покупець здійснює передоплату за товар у розмірі 100%, однак у наданому до митного оформлення рахунку-фактури № 94214 від 09.04.2014 р., днем платежу за товар вказана дата 23.12.2014 р.

У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею Міндоходів 24.04.2014 р. направлене електронне повідомлення декларанту, у якому декларант був повідомлений про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надання наступних додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

Позивачем 28.04.2014 р. на виконання вимог митного органу, додатково надані: - висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованим експертним органом, а саме: Звіт про визначення вартості товару від 25.04.2014 р.; виписка з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, а саме: договір купівлі-продажу № 2/10-2013 від 07.10.2013 р., з актом приймання-передачі; рахунок-фактура № 2/10 від 07.10.2013 р.; банківські виписки продавця; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається б/н від 01.04.2014 р. з протоколом передачі.

Після розгляду наданих позивачем митному органу вантажно-митних декларацій та додаткових документів відповідачем прийнята 29.04.2014 р. картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112020000/2014/00023 та рішення № 11202000/2014/000005/1 про коригування митної вартості товарів.

Правомірність та обґрунтованість рішення № 11202000/2014/000005/1 про коригування митної вартості товарів є предметом даного спору.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржене рішення про визначення митної вартості товару не містять в собі відомостей, які б свідчили про неможливість застосувати для визначення митної вартості товару методи № 2-5.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Отже, вказаною нормою матеріального права митні органи наділені повноваженнями щодо самостійного визначення митної вартості товарів у разі відсутності підтверджувальних документів вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України або у разі виникнення сумніву щодо достовірностей відомостей про заявлену вартість товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані копії документів, що підтверджують правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товару за ціною угоди у розмірі 2 500 євро.

Разом з тим, у зв’язку з виявленням розбіжностей у документах, які подані для підтвердження митної вартості товару, митним органом 24.02.2914 р. було направлене декларанту електронне повідомлення про наявність розбіжностей в документах, що стосуються строку здійснення передоплати товару, та запропоновано надати додаткові документи згідно з переліком.

Позивачем 28.04.2014 р. на виконання вимог митного органу, додатково був наданий: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованим експертним органом, а саме Звіт про визначення вартості товару від 25.04.2014 р., виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, а саме: договір купівлі-продажу № 2/10-2013 від 07.10.2013 р., з актом приймання-передачі; рахунок-фактура № 2/10 від 07.10.2013 р.; банківські виписки продавця; договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається б/н від 01.04.2014 р. з протоколом передачі.

Тобто, позивачем були виконані всі можливі дії щодо надання запитуваної митним органом інформації та документів.

Разом з тим, на думку відповідача, документи були надані не в повному обсязі, у зв’язку з чим, митницею прийняте рішення про визначення митної вартості товару із застосуванням методу № 6.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Таким чином, у спірних правовідносинах, митний орган, при визначені митної вартості товару повинен був діяти на підставі та у спосіб, що визначені законами України.

Методи визначення митної вартості товарів встановлені статтею 266 Митного кодексу України.

Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, наведеною нормою матеріального права встановлено як методи визначення митної вартості товарів так і порядок їх застосування.

Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає, що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що у спірному випадку Запорізька митниця відразу використала метод визначення митної вартості № 6, не дослідивши у повній мірі усі обставини, які впливали на рівень ціни, заявленої декларантом.

Відповідно до діючого, на момент виникнення спірних правовідносин, Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 506 від 29.05.2009 р. (z0534-09) , у графі № 33 зазначаються обставини, що стали підставою для прийняття Рішення, та джерела інформації, які використовувалися митним органом, і їх реквізити.

Проте, оскаржене рішення про визначення митної вартості товару не містять в собі відомостей, які б свідчили про неможливість застосувати для визначення митної вартості товару методи № 2-5, що є законною підставою для застосування методу № 6.

З оскаржуваних рішень вбачається, що основною підставою для визначення митницею вартості товару за резервним методом було подання додатково витребуваних документів не в повному обсязі та відмовою надати інші додаткові документи.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів або відмова у такому наданні, за відсутності достатнього обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскаржувані рішення митного органу про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо посилань представника відповідача на невідповідність наданих позивачем для митного оформлення документів, як на підставу для здійснення коригування митної вартості товару, слід зазначити наступне.

Так, митний органом дійшов висновку щодо наявності розбіжностей в документах, наданих декларантом для митного оформлення товару, з огляду на те, що п. 3.1 договору купівлі-продажу № 09/04-2014 від 09.04.2014 передбачено, що не пізніше 90 днів з моменту підписання договору (договір підписаний 09.04.2014 року) покупець здійснює передоплату за товар у розмірі 100%, однак у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі № 94214 від 09.04.2014 р., днем платежу за товар вказана дата 23.12.2014 р.. Колегія суддів зазначає, що у митного органу не було претензій щодо достовірності наданих документів для проведення митного оформлення товару, а лише мало місце різні дати оплати за товар.

Разом з тим, судами встановлено, що на момент розгляду справи в суді позивачем грошові кошти за договором купівлі-продажу № 09/04-2014 від 09.04.2014 р. не сплачені.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України рахунок - фактура є одним з документів, який підтверджує заявлену митну вартість товару. Згідно рахунку - фактурі № 94214 від 09.04.2014 р., який надавався і митному органу, вказана ціна літака "Zlin Z - 37A" 2500,00 EUR, що цілком відповідає договору купівлі продажу № 09/04-2014 та не суперечить заявленій позивачем митній вартості, у відповідача відсутні претензії щодо наданого документу. При цьому, несвоєчасна сплата грошових коштів за імпортований товар не може бути підставою для виникнення сумнівів щодо заявленої митної вартості товару, оскільки не впливає на вартість товару, несвоєчасна сплата може свідчити про неналежне виконання сторонами умов договору та не може слугувати підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення № 11202000/2014/000005/1 про коригування митної вартості товарів.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів – відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2015 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.