Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2011 по справі № 2а-6069/10/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр"

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції

до Головного управління Державного казначейства України в Рівенській області

до Управління Державного казначейства Саренського району

про стягнення бюджетного відшкодування -

Товариство звернулось до суду з позовом, з урахуванням уточнень, про стягнення з Державного бюджету України 67 421,43 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

Ухвалюючи судові рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить в залежність бюджетне відшкодування з ПДВ платнику податків від проведення зустрічних перевірок контрагентів такого платника до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку такими контрагентами по всьому ланцюгу постачання.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, контролюючий орган зазначив, що відшкодування ПДВ можливо лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників - від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування ПДВ, а отже проведення відповідних зустрічних переворок щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з позивачем, та врахування їх результатів є необхідною умовою для прийняття рішення про відшкодування ПДВ.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з вимогами чинного законодавства за результатами фінансово - господарської діяльності позивач подав до податкової інспекції звітність встановленої форми за серпень 2010 року, розрахунок сум бюджетного відшкодування ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування, що стало підставою для проведення фахівцями податкової інспекції виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок Товариства за серпень 2010 року. За наслідками перевірки складено акт від 19.11.2010 № 539/23/14338719, за висновками якого задекларована позивачем сума до бюджетного відшкодування підтверджена частково - у сумі 272 075,00 грн., суму у розмірі 94 161,00 грн. не підтверджено внаслідок відсутності відповідей на направлені запити по основним постачальникам.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі керувалися положеннями Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (втратив чинність 01.01.2011) (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

За визначенням п.1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97ВР (168/97-ВР) визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після отримання відповідного висновку податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів (пп. 7.7.6 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97ВР).

Аналізуючи зазначені вище норми та фактичні обставини справи суд касаційної інстанції приходить до висновку, що податкове законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та бюджетне відшкодування такого ПДВ від наявності чи відсутності у контролюючого органу інформації щодо проведення зустрічних перевірок у контрагкетів платника податків, а також від самого факту проведення зустрічних перевірок податкового обліку (стану) інших осіб, як не залежить таке право і від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Таким чином, відсутність інформації у контролюючого органу щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів про підтвердження сплати ПДВ, не впливає на право позивача (покупця) на заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ з наступним його отриманням.

Враховуючи викладене, та з огляду на те, що, як встановлено судами попередніх інстанції позивач отримавши від контрагентів, які мали спеціальну правосуб'єктність, податкові накладні, що оформлені у відповідності до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сплатив суму за поставлений товар, зокрема суму ПДВ, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення ПДВ ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Виходячи з приписів ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із залишенням без змін судових рішень першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів приходить до висновку про поновлення виконання судових рішень у справі, виконання яких було зупинено за клопотанням сторони у справі під час відкриття касаційного провадження.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2011 по справі № 2а-6069/10/1770 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2011 по справі № 2а-6069/10/1770.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.