Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А. розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 у справі № 9104/86938/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської ОДПІ, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, що виявилась у невиконанні передбачених дій, заходів для повернення надміру сплаченого податку на прибуток, та стягнути з відповідного рахунку бюджету на користь позивача суму надміру сплаченого податку на прибуток підприємств на 710 896 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 у справі № 2а-1970/779/12 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 у справі № 9104/86938/12 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 у справі № 2а-1970/779/12 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- згідно розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" по філії "Відділення Промінвестбанк в м. Тернополі" за 11 місяців 2008 від 11.12.2008 та за 2008 рік від 29.01.2009, податкове зобов'язання з податку на прибуток звітного періоду рахується від'ємним значенням в сумі 766741 грн.;

- 31.12.2011 між філією "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Тернополі" та відповідачем складено акт звірки розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 № 27/7/19-020/1, згідно якого за даними відповідача по філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Тернополі" рахується від'ємне сальдо з податку на прибуток станом 01.01.2011 на суму 766 741 грн., а станом на 31.12.2011 на суму 710 896 грн.

Відповідач не заперечує щодо наявності вказаної переплати та щодо відсутності податкового боргу у філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Тернополі", однак, його позиція полягає в тому, що заява про повернення надміру сплаченого податку платником від 06.02.2012 подана після пливу 1095 днів.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки заява платника податків про повернення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств подана відповідачу 06.02.2012, тобто, після спливу 1095 днів від дня здійснення такої переплати, так як про переплату податку позивач дізнався 03.02.2009 при оформленні декларації з податку на прибуток підприємства.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки останнім не було враховано, що філією "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Тернополі" неодноразово подавалися до відповідача заяви про повернення надміру сплаченого податку 05.04.2011 заява від 01.04.2011 № 729, 27.04.2011 заява від 27.04.2011 № 891, 04.05.2011 заява від 04.05.2011 № 923, 07.06.2011 заява від 06.06.2011 № 1156, 12.07.2011 № 1456, 03.08.2011 заява від 02.08.2011 № 1694, 11.11.2011 заява від 11.11.2011 № 2246, 15.12.2011 від 15.12.2011 № 2729, при цьому, про переплату податку позивачу стало відомо під час подання розрахунків податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток за 11 місяців 2008 року та за 2008 рік.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що філією "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Тернополі" здійснювались платежі податку на прибуток: 14.05.2008 на суму 80 771 грн., 14.05.2012 на суму 102 000 грн., 15.05.2012 на суму 80 000 грн., 16.05.2012 на суму 102 000 грн., 11.08.2008 на суму 349 088 грн., 24.08.2008 на суму 30 000 грн., 25.11.2008 на суму 275 050 грн.

Відповідно до п.43.1, п.43.3, п.43.5 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Згідно п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

За змістом пп.14.1.115 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Отже, платник податків має право на повернення надміру сплачених грошових коштів у випадку подання ним заяви про таке повернення з урахуванням дотримання строків давності, встановлених п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, які слід відраховувати з моменту фактичної сплати платником податків суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку строки давності потрібно відраховувати, починаючи з моменту настання факту сплати надмірної суми коштів до відповідного бюджету, та до моменту подання платником податку заяви про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведене судами попередніх інстанцій враховано не було та, відповідно, не встановлено моменту фактичної сплати платником податків суми коштів (які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань), а також не встановлено, на підставі якої саме заяви (з усіх, що подані позивачем) у контролюючого органу виник обов'язок виконати певні дії щодо підготовки та подання висновку про повернення надміру сплаченої суми податку.

Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено дати початку перебігу та закінчення двадцятиденного строку, за п'ять днів до закінчення якого контролюючий орган у відповідності до п.43.5 ст. 43 Податкового кодексу України зобов'язаний підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

Так, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у випадку бездіяльності контролюючого органу щодо підготовки та подання висновку належним способом судового захисту порушеного права позивача є пред'явлення позову про стягнення коштів з державного бюджету.

Однак, розглядаючи справу по суті, зокрема, в частині позовних вимог про стягнення з відповідного рахунку бюджету на користь позивача суми надміру сплаченого податку, судами попередніх інстанцій помилково не залучено до участі у справі в якості другого відповідача відповідний орган Державного казначейства України

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій у цій частині прийняті з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області задовольнити частково.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.