Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Логвиненко А.О. (доповідач), Гончар Л.Я., Донець О.Є.

при секретарі судового засідання Вишняку О.М.

з участю представника відповідача - Борисова Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест"

до відповідача Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України

про визнання недійсним рішення, зобов'язання вчинити дії, -

5.04.2013 р. до суду з позовом про визнання недійсним рішення Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі Митниця) про визначення митної вартості товару та про зобов'язання вчинити митний орган певні дії з митного оформлення товару звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест" (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митницею було витребувано додаткові документи, відмовлено у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив визнати рішення відповідача недійсним, встановити митну вартість товару та зобов'язати митний орган повернути грошову заставу.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги скаржник обґрунтував помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивачем для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, митному органу надано декларацію митної вартості від 28.01.2013 р.

Митницею у позивача витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме : каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Товариство на вимогу Митниці надало експертний висновок, каталог та прайс-лист.

Здійснивши аналіз додатково наданих документів, Митницею 25.01.2013 р., після закінчення процедури консультацій, прийнято картку відмови в митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товару і визначено вартість за резервним методом.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Митним Кодексом України (4495-17) , що набув чинності з 1.06.2012 р.

Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача-1 щодо надання додаткових документів виконано не було.

Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів обумовлено статтею 55 МК України.

Аналіз наведених норм, а також положень наказу Мінфіну від 24.05.2012 р. N 598 (z0883-12) "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що враховуючи недоліки та суперечності поданих декларантом документів, а також отриману інформацію про те, що митна вартість подібного товару перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості, у Митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи.

Товариство надало витребувані відповідачем додаткові документи, але їх зміст не підтвердив заявлений декларантом рівень митної вартості, що дало підстави, після проведення консультацій, для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст. 57, 64 МК України. При цьому Митниця обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості, а рішення про визначення митної вартості ґрунтується на митній декларації від 6.11.2012 р., яку було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що у митного органу були відсутні підстави для витребування у позивача додаткових документів для перевірки правильності вказаної декларантом митної вартості спростовуються доказами наданими Митницею під час розгляду справи та не відповідають обставинам справи.

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про те, що при вчиненні дій щодо визначення митної вартості товару відповідач діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення Митниці про визначення митної вартості та про стягнення завданих цими діями збитків.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. скасувати.

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест".

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.