Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р. у справі № 804/9139/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" до Дніпропетровської митниці про скасування рішення та картки відмови, -

Позивач звернувся з позовом до Дніпропетровської митниці про:

- визнання протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.05.2013 року № 110100000/2013/200213/1;

- визнання протиправним та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00256.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів від 23.05.2013 року № 110100000/2013/200213/1. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00256.

На постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р. надійшла касаційна скарга Дніпропетровської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ ТГ "Інтерпап" та фірмою "Raccolta, Molnar Greiner G.m.b.H" (Австрійська Республіка) 10.03.2011 року укладено зовнішньоекономічний контракт № 04 на поставку товару.

18 травня 2013 року ТОВ ТГ "Інтерпап" до Дніпропетровської митниці заявлено до митного оформлення товар "Папір крейдований товарної марки "Ecocoat" Gloss/Matt" та подано митну декларацію № 110100000/2013/214608.

ТОВ "Інтерпап" разом з митною декларацією № 110100000/2013/214608 від 18.05.2013 р. подано наступні документи на підтвердження: - Уніфікована митна квитанція МД-1 № 50006Е№0212751 від 13.05.2013 - Картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0006877 від 30.11.2012 року; - Накладна УМВС № 40798811 від 15.05.2013 р.; - Коносамент (Bill of Lading) OOLU2532917910 від 26.03.2013 р.; - Експертний висновок УкрПапір № 402 від 17.05.2013 р.; - Рахунок-фактура (інвойс) № 2013INV1161 від 27.04.2013 р.; - Рахунок від виробника № GEEE130107(1) від 25.03.2013 р.; - Пакувальний лист б/н від 25.03.2013 р.; - Страховий поліс 08/15284 від 26.03.2013 р.; - Зовнішньоекономічний договір № 04 від 10.03.2011 р.; - Доповнення до зовнішньоекономічного договору № 4241826-1 від 26.04.2013 р.; - Довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна (видана ДПІ Голосіївського р-ну м. Києва) від 05.04.2013 р.; - Сертифікат про походження товару L 1003366-01 1003366 від 26.04.2013 р.; - Екологічна декларація № 36073 від 08.05.2013 р.; - Підтвердження замовлення від 20.02.2013 р.; - Комерційна пропозиція від 19.12.2012 р.

Визначення позивачем митної вартості в митній декларації відбулось за основним методом - за ціною договору (контракту).

Під час здійснення перевірки декларації з доданими до неї документами співробітником відповідача було встановлено, що в наданому страховому документі від 26.03.2013 року № 08/15284 застраховано вантаж вагою нетто 62903 кг. на суму 58814 дол. США, проте процентна ставка страхування та сума страхування відсутня. За позицію Митниці відсутність процентної ставки страхування та суми страхування (сплачених страхових платежів) не дозволяють перевірити числові значення складових митної вартості товарів, яка задекларована ТОВ "Інтерпап". З огляду на це, Митниця запропонувала декларанту надати додаткові документи, перелік яких наведено в електронному повідомленні.

На виконання вимог Митниці декларантом було надано наступні додаткові документи: лист постачальника, в якому зазначена процента ставка страхування, сума страхування; лист постачальника щодо експортної ВМД від 20.05.2013 року; виписка з бухгалтерської документації № 120 від 20.05.2013 року.

Надані декларантом додаткові документи Митниця вважала недостатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки вони не підтверджували витрати понесені на страхування товару. З цих підстав, Митницею зроблено висновок про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору.

За результатами проведеної перевірки, митним органом прийнято рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару від 23.05.2013 року № 110100000/2013/200213/1, згідно з яким митну вартість товарів визначено за резервним методом.

З огляду на неможливість використання вибраного декларантом методу визначення митної вартості товару, Митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2013/00256.

Не погодившись з вищевказаними рішенням та карткою відмови позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Митницею дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, а прийняті Митницею рішенні є законними та обґрунтованими.

Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як встановлено судами, з електронного повідомлення на адресу позивача про витребування додаткових документів та Рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що єдиною підставою для витребування додаткових документів та висновків Митниці про неможливість застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору стало те, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме в наданому страховому документі від 26.03.2013 року № 08/15284 застраховано вантаж вагою нетто 62903 кг. на суму 58814 дол. США, проте процентна ставка страхування та сума страхування відсутня. На думку Митниці вказані обставини не дозволяють перевірити числові значення складових митної вартості товарів, яка задекларована ТОВ "Інтерпап", а відтак унеможливлюють визначення митної вартості за ціною договору.

Отже, фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу того чи впливає, у спірному випадку, відсутність відомостей про розмір процентної ставки та суми сплачених страхових платежів на визначену позивачем митну вартість товарів.

Згідно із ч.3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості стали висновки Митниці про відсутність у поданих позивачем документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В свою чергу, відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, вказаною нормою права визначено, що під вартістю товарів слід розуміти ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем у Декларації митної вартості визначено митну вартість, яка дорівнює вартості товару, що зазначена у зовнішньоекономічному контракті та яка фактично сплачена позивачем. Тобто, позивачем задекларовано митну вартість у відповідності до вимог ст. 49 МК України, а саме у розмірі вартості товару, яку фактично сплачено.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи Митниці про те, що відсутність у страховому документі процентної ставки та вартості страхування не дозволяє перевірити числові значення складових митної вартості товарів, оскільки відповідно додатку № 4241826-1 до контракту № 04 умовами поставки товару визначено CIF - Odessa" відповідно до Інкотермс.

Відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс - CIF (Cost, Insurance, Freight) - (Вартість, страхування і фрахт): продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Таким чином, оскільки позивачем не сплачувались страхові платежі, то доводи Митниці про те, що процентна ставка та вартість страхування впливає на правильність визначення митної вартості, є безпідставними.

У спірному випадку не є важливим, які страхові платежі та за якою процентною ставкою вони сплачені постачальником товару, оскільки, враховуючи умови зовнішньоекономічного контракту, вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.