Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Головчук С.В., Ліпського Д.В., секретаря Горбатюка В.С.,

за участю представника відповідача Скоклюк С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція), третя особа - Управління Укртрансінспекції у Рівненській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,

У серпні 2014 року ОСОБА_5 пред'явив позов до Укртрансінспекції про скасування наказу від 31.07.2014 р. № 469-УП/п/17, поновлення на посаді начальника Управління Укртрансінспекції у Рівненській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. Зазначає, що порушення трудової дисципліни, про які йдеться в оскаржуваному наказі про звільнення і з якими позивач не погоджується, не є підставою для звільнення за порушення Присяги державних службовців.

В запереченнях на касаційну скаргу Укртрансінспекція і Управління Укртрансінспекції у Рівненській області просять залишити судові рішення без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість.

Справа розглядається за відсутності позивача і представника третьої особи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що наказом Укртрансінспекції від 13.08.2012 р. № 275-УП-17 ОСОБА_5 призначено на посаду начальника Управління Укртрансінспекції у Рівненській області.

За результатами службового розслідування щодо неналежного виконання ОСОБА_5 своїх посадових обов'язків комісією, утвореною згідно з наказом відповідача від 21.05.2014 р. № 308, складено акт від 02.06.2014 р. № 04-16/16-14.

В акті зазначено про неналежний розгляд ОСОБА_5 протягом січня-лютого 2014 року справ щодо порушення перевізниками норм чинного законодавства про автомобільний транспорт, без винесення приписів щодо усунення відповідних порушень і прийняття постанов про застосування адміністративно-господарських санкцій, що призвело до ненадходження до державного бюджету коштів на загальну суму майже 90 тис. грн та розцінено відповідачем як порушення позивачем своїх службових обов'язків, передбачених статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", пунктами 27, 31 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (1567-2006-п) .

У письмовому поясненні від 02.06.2014 р. позивач зазначив, що не вживав заходів державного нагляду (контролю), в тому числі не приймав процесуальних рішень за результатами розгляду відповідних актів, у зв'язку з введенням рішенням президії Рівненської обласної ради від 21.02.2014 р. № 2 мораторію на проведення перевірок (здійснення заходів державного нагляду (контролю) суб'єктів підприємницької діяльності на території Рівненської області на період з 21.02.2014 р. по 31.03.2014 р.

Наказом Укртрансінспекції від 31.07.2014 р. № 469-УП/п/17 ОСОБА_5 звільнено з посади начальника Управління Укртрансінспекції у Рівненській області за неналежне виконання посадових обов'язків, передбачених абзацами 2, 3, 4 пункту 10 Положення про Управління Укртрансінспекції у Рівненській області, згідно зі статтею 7 Кодексу законів про працю України та пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" - за порушення присяги державного службовця.

Звільнення позивача погоджене з Міністром інфраструктури України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується і не заперечується позивачем, що за результатами розгляду 67 актів перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, складених в період з 14.01.2014 р. по 11.02.2014 р., ОСОБА_5 як начальник управління Укртрансінспекції не прийняв жодного рішення про притягнення суб'єктів господарювання до встановленої законом відповідальності, робивши натомість на матеріалах перевірок відмітку "в справу".

Наведене, за висновком судів першої та апеляційної інстанцій, свідчить про неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, до яких згідно зі статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" і пунктами 27, 31 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті належить розгляд справ про накладення адміністративно-господарських штрафів і винесення приписів щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про вчинення позивачем проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання своїх обов'язків.

З висновками судів колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Пунктом 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) , державна служба припиняється у разі порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону, яка зобов'язує державного службовця суворо дотримуватись Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Підставою для звільнення позивача за порушення Присяги державного службовця стало неналежне виконання ним своїх посадових обов'язків.

Аналогічної підстави для звільнення працівника за порушення трудової дисципліни Кодексом законів про працю України (322-08) не передбачено, тому питання про можливість застосування альтернативної санкції за вчинене дисциплінарне правопорушення не виникає.

Посилання позивача на мораторій на здійснення заходів державного нагляду (контролю) обґрунтовано визнані судами безпідставними, враховуючи запровадження вказаного мораторію з 21.02.2014 р., тоді як позивач самоусунувся від виконання своїх посадових обов'язків до цієї дати.

Висновок судів попередніх інстанцій про дотримання відповідачем порядку звільнення позивача, зокрема правомірність погодження його звільнення виключно з Міністром інфраструктури України, відповідає положенням частини п'ятої статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

Враховуючи викладене та беручи до уваги раніше застосовані до ОСОБА_5 дисциплінарні стягнення, колегія суддів погоджується із судами щодо відсутності підстав для поновлення позивача на посаді.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.