Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду в Рогатинському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року у справі № 809/3455/13-а за позовом управління Пенсійного фонду в Рогатинському районі Івано-Франківської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рогатинському районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити дії, -

У листопаді 2013 року управління Пенсійного фонду в Рогатинському районі Івано-Франківської області звернулося в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Рогатинському районі Івано-Франківської області, в якому просило зобов'язати відповідача відшкодувати витрати сум допомоги на поховання, виплаченої сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в частині, що підлягає відшкодуванню на суму 217, 22 грн. та включити вказані витрати в акти щомісячних звірок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , відмовився від відшкодування сум понесених у вересні 2013 року позивачем витрат на поховання ОСОБА_1 Зокрема, вказана особа перебувала на обліку у позивача як така, що одержала трудове каліцтво і якій призначено відповідну пенсію по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла. Сім'ї померлої виплачені кошти у вигляді допомоги на поховання, втім відповідач відмовився включити понесені витрати на таке поховання в акти взаємозвірок і відшкодувати їх. Сума таких невідшкодованих витрат і заборгованості становить 217,22 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду в Рогатинському районі Івано-Франківської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на обліку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала ОСОБА_1 як отримувач пенсії по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань.

Факт страхового випадку на виробництві при виконанні ОСОБА_1 трудових обов'язків та інвалідність підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 15.07.1991 р. № 2. Інвалідність ОСОБА_1 до серпня 2015 року була встановлена витягом із акту огляду МСЕК за № 0100696 від 15.07.2013 р.

Відповідно до атестату № 662 особовий рахунок ОСОБА_1 № 111351 закрито у зв'язку із смертю одержувача, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_1

Виплата допомоги на поховання проведена у вересні 2013 року в сумі 1 788,00 грн. разовим дорученням №14, із якої частка до відшкодування відповідачем становить 217,22 грн.

Така частина суми виплаченої допомоги включена позивачем до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачена пенсія по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за вересень 2013 року, із відповідною довідкою про суму допомоги на поховання ОСОБА_1.

У зв'язку з виникненням неузгодженості між розрахунками управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Рогатинському районі Івано-Франківської області до коментованого акту за вересень 2013 року складена таблиця розбіжностей із зазначенням вказаної суми допомоги - 217,22 грн., яка не прийнята відповідачем до заліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем зазначений акт підписаний із застереженням та згідно таблиці розбіжностей не прийнятий до відшкодування вищевказаної суми.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтвердили наявність причинного зв'язку смерті ОСОБА_1 з одержаним трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я при виконанні нею професійних обов'язків за життя.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між позивачем і відповідачем виник спір щодо непогодження відповідачем акту звірки витрат за вересень 2013 року по витратах 217,22 грн. допомоги на поховання громадянки ОСОБА_1 (номер особового рахунку НОМЕР_1), нещасний випадок з якою стався у 15.07.1991 р. на території України, оскільки смерть вказаної потерпілої не пов'язана зі страховим випадком державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 16/98-ВР (16/98-ВР) ) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

У статті 25 Закону № 16/98-ВР перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв' язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV (1105-14) ) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

У статті 21 цього Закону визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку він у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826 (826-2001-п) , регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку).

Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606 (z1455-05) , визначено, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що довідка МСЕК, яка б встановлювала причинний зв'язок смерті ОСОБА_1 з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом відсутня, що виключає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати Управлінню допомогу на поховання та витрати на її доставку.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду в Рогатинському районі Івано-Франківської області відхилити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.