Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року у справі № 265/6888/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, -

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з 27 червня 2014 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих на ділянках економіки, за 2011 - 2013 роки, враховуючи відповідні надбавки передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (1058-15) .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримує пенсію за віком починаючи з 27.06.2014р. із застосуванням показника середньої заробітної плати не за 2011 - 2013 роки, а за 2007 рік.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції. Позовні вимоги задоволені частково.

Визнані протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області щодо застосування при призначенні пенсії ОСОБА_1 в 2014 році показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 1 липня 2014 року відповідно до ст. 29, 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2011-2013 роки, та з урахуванням підвищення розміру пенсії на 7,5 відсотка.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для зміни чи скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) .

Починаючи з 7 лютого 2006 року по 31 серпня 2006 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (1788-12) (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ), загальний страховий стаж за період з 01.09.1973 р. по 31.01.2006 р. склав 31 рік 7 місяців 28 днів.

На підставі особистої заяви позивача від 9 листопада 2006 року та довідки загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 55 про працевлаштування на роботу за спеціальністю, виплата пенсії за вислугу років була припинена.

27 червня 2014 року після досягнення пенсійного віку позивач звернулася до УПФУ з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви були додані всі необхідні для призначення зазначеного виду пенсії документи. Загальний страховий стаж за період з 01.09.1973 р. по 31.05.2013 р. складає 39 років 10 місяців 24 дні.

Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області листами від 17 вересня 2014 року № 23455/04 та 10 жовтня 2014 року № 25700/04 повідомило про те, що позивач відповідно до положень ст. 45 Закону № 1058-IV та на підставі заяви від 27 червня 2014 року був переведений з пенсії, призначеної відповідно до Закону 1788-XII (1788-12) на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії, за 2007 рік. Тобто, для призначення вказаного вище виду пенсії УПФУ відповідно до ст. 40 Закону № 1058-IV був врахований показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік (1197,91 грн.).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при здійсненні розрахунку та нарахування пенсії діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Суд апеляційної інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачу призначена пенсія за віком, а не здійснене переведення з одного виду пенсії на інший, а тому позивач має право на підвищення розміру пенсії на 7,5 %. Відмовляючи у позові суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач правомірно керувався ст.ст. 27, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Статтею 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058 (у редакції, чинній на час звернення позивача з заявою) було визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

За ч.1 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Виходячи з правових приписів ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частина 3 вказаної правової норми регулює порядок переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії (частина 4 ст. 45 Закону).

У своїх листах від 17 вересня 2014 року № 23455/04 та 10 жовтня 2014 року № 25700/04 відповідач посилається на вимоги Закону № 1788-XII (1788-12) , за яким: пенсії за вислугу років призначаються у разі залишення роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Судами встановлено, що перед призначенням пенсії за віком протягом більше ніж 7 років (з 31.08.2006 р. до 27.06.2014 р.) позивач не отримував жодного виду пенсії.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що у випадку припинення пенсії за вислугу років, її поновлення можливе лише в разі звільнення з роботи. Разом з тим, позивач працював на момент призначення пенсії за віком. Отже, поновлення пенсії за вислугу років відносно позивача не мало місця.

Судами встановлено, що пенсія за вислугу років не передбачена Законом № 1058 (1058-15) та не віднесена до тих видів пенсії, які призначаються згідно даного Закону.

Виходячи з комплексного аналізу вищезазначених норм, необхідно зазначити, що переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до ст. 45 Закону № 1058-IV можливе лише у тому разі, якщо особі відповідно до Закону № 1058 (1058-15) був призначений один з видів пенсії, визначених приписами ч. 1 ст. 10 даного Закону - пенсія за віком, пенсія по інвалідності чи пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Суди вірно не прийняли доводи Управління, оскільки в частині третій статті 45 Закону № 1058 мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій по матеріалам пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону. Таким чином, даний перерахунок відповідачем проведений неправомірно, оскільки позивач не звертався до Управління з заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій, а просив призначити йому іншу пенсію за іншим Законом.

Крім того, аналіз змісту ст. 45 Закону № 1058-IV вказує на те, що тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 вказаної правової норми щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Після перерахунку при призначенні пенсії за віком по Закону № 1058-IV (1058-15) в 2014 році відповідачем застосований показник середньої заробітної платні у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для розрахунку пенсії за 2007 рік - 1197,91 грн.

З поданої позивачем заяви про призначення пенсії не вбачається, що він просив призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, а оскільки такої згоди не було, то і у відповідача не було підстав застосовувати показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

Крім того, при попередньому призначенні пенсії показник за 2007 рік не застосовувався і не міг застосовуватися, оскільки пенсія за вислугу років виплачувалася позивачу лише до 31.08.2006 р.

Таким чином, оскільки позивач по досягненні пенсійного віку звернувся за призначенням пенсії за віком вперше, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що при її обчисленні відповідач повинен був застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це передбачено статтею 40 зазначеного вище Закону.

Відповідно до матеріалів справи позивач 27.06.2014 р. звернувся до управління Пенсійного Фонду України з письмовою заявою про призначення пенсії за віком.

Таким чином, беручи до уваги вимоги статті 45 Закону № 1058, пункту 39 Постанови № 22-1 (z1005-10) , та звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії 27.06.2014 року, перерахунок пенсії повинен здійснюватися саме з 01.07.2014 р.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідача противоправними та зобов'язання УПФУ здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком з 01.07.2014 р. відповідно до ст.ст. 40, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2011-2013 роки.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем вимог статті 29 Закону № 1058-IV слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1-3 статті 29 Закону № 1058-IV особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.

Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.

Вказана стаття визначає право особи, яка набула право на пенсію за віком на підвищення розміру пенсії у разі відстрочки часу її призначення. Тобто, зазначене підвищення визначається з урахуванням часу з якого особі призначено пенсію за віком.

Згідно матеріалів справи, позивач вийшов на пенсію за віком у віці 56 років 7 місяців, з огляду на викладене та беручи до уваги висновок суду щодо призначення позивачу пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший, позивач має право на підвищення розміру пенсії на 7,5 %, що спростовує висновки суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд вірно зазначив про задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно посилання позивача на порушення відповідачем вимог статті 28 Закону № 1058-IV, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Судами встановлено, що обчислюючи пенсію позивача УПФУ керувалося вимогами наведеної норми, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відсутні порушення з боку відповідача в цій частині.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанцій винесене законне і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Маріуполя відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.