Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Бугаєнко Н.В.

за участю:

представника позивача Боженка І.Ф.,

представника відповідача Марченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Всеукраїнської професійної громадської організації "Спілка аудиторів України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року у справі за позовом Всеукраїнської професійної громадської організації "Спілка аудиторів України" до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправним та нечинним рішення,

Всеукраїнська професійна громадська організація "Спілка аудиторів України" (надалі - позивач, Спілка) звернулась до суду з адміністративним позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі - відповідач, Комісія), в якому просила:

визнати протиправними та нечинними підпункти 2.1, 2.2. пункту 2 рішення Комісії від 16 липня 2013 року № 1248 "Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку" (z1644-13) ;

визнати протиправними та нечинними підпункти 3.1 "г" (українською) пункту 2 розділу IV Порядку ведення реєстру аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки професійних учасників ринку цінних паперів, затвердженому Рішенням комісії з цінних паперів та фондового ринку 25 жовтня 2012 року № 1519 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2012 року за № 2213/22525 (z2213-12) .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення попередніх інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У скарзі позивач вказав, що оскаржувані рішення є необґрунтованими і підлягають скасуванню, оскільки під час розгляду адміністративної справи суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, а також порушили та невірно застосували норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 липня 2013 року Комісією прийнято рішення № 1248 "Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 вересня 2013 року за N 1644/24176 (z1644-13) (надалі - Рішення № 1248).

У Рішенні № 1248 (z1644-13) зазначено, що відповідно до пунктів 10, 15 - 17 та 24 частини другої статті 7 та пунктів 8 та 13 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", статей 7 та 8 Закону України "Про аудиторську діяльність" та з метою приведення у відповідність до норм чинного законодавства, що регулюють діяльність учасників фондового ринку, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку вирішила затвердити Зміни, що додаються, до:

-Положення про порядок навчання та атестації фахівців з питань фондового ринку, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24 вересня 1996 року N 215 ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 жовтня 1996 року за N 584/1609 (z0584-96) (із змінами));

-Порядку ведення реєстру аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки професійних учасників ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 жовтня 2012 року N 1519 (z2213-12) ( зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2012 року за N 2213/22525 (z2213-12) (далі - Порядок)).

Позивач, не погодився із вищенаведеними змінами, оскарживши їх в судовому порядку.

Вказав, що суть змін полягає у встановлені додаткових протиправних вимог (в частині навчання та атестації) до аудиторів, які мають наміри займатися проведенням аудиторських перевірок професійних учасників ринку цінних паперів, та, на його думку, суперечать вимогам чинного законодавства щодо сертифікації аудиторів.

Також позивач зазначив, що незаконним є підпункт "г" (українське) пункту 2 розділу IV Порядку № 1519 (z2213-12) , яким встановлено склад документів, які подаються до відповідача з метою отримання права бути зареєстрованим у Реєстрі аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки професійних учасників ринку цінних паперів.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що прийняття рішення, яким внесені оскаржувані зміни, сприятиме розкриттю інформації про пов'язаних осіб аудиторської фірми та дозволить переконатися у бездоганній діловій репутації керівника та працівників аудиторської фірми, які безпосередньо братимуть участь в проведенні аудиторських перевірок професійних учасників ринку цінних паперів, що зумовить вирішення проблеми надання неякісних аудиторських послуг на фондовому ринку.

Колегія суддів погоджується із даним висновком з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів" від 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, надалі - Закон N 448/96-ВР (448/96-ВР) ) встановлено, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно зі статтею 7 Закону N 448/96-ВР основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

1) формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

2) координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

3) здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування;

4) захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

5) сприяння розвитку ринку цінних паперів;

6) узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Згідно з пунктами 8, 13 частини першої статті 8 Закону N 448/96-ВР до повноважень Комісії відносяться, зокрема:

здійснення контролю за достовірністю і розкриттям інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, і саморегулівними організаціями, та її відповідністю встановленим вимогам;

розроблення і затвердження з питань, що належать до її компетенції, обов'язкових для виконання нормативних актів.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення в Положення № 215 (z0584-96) був доданий розділ № 5 "Особливості навчання працівників аудиторської фірми". Пункт 1 Змін до Положення про порядок навчання та атестації фахівців з питань фондового ринку визначено, що навчання та атестація працівників аудиторської фірми здійснюються відповідно до розділів 1, 2 цього Положення з урахуванням особливостей, установлених цим розділом.

Тому, враховуючи наявність у Комісії повноваження щодо розроблення і затвердження з питань, що належать до її компетенції, обов'язкових для виконання нормативних актів, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв в межах наданих йому повноважень.

Також необхідно зазначити, що відповідач приймав рішення № 1248 (z1644-13) з метою забезпечення підвищення ефективності якості надання аудиторських послуг на фондовому ринку, шляхом забезпечення підвищення вимог до аудиторських фірм, які надають зазначені послуги на фондовому ринку; врегулювання існуючої проблеми на фондовому ринку цінних паперів, забезпечення належного ринкового нагляду та підвищення прозорості фондового ринку України, що у свою чергу забезпечить здійснення більш ефективного контролю за достовірністю і розкриттям інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Крім того, колегія зазначає, що навчання та атестація фахівців з питань фондового ринку, що передбачені оскаржуваним рішенням, не є тотожним із поняттям "сертифікація аудиторів".

Згідно з частинами першою, другою статті 10 Закону України від 22 квітня 1993 року N 3125-XII "Про аудиторську діяльність" (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних відносин, надалі - Закон N 3125-XII (3125-12) ) сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності на зайняття аудиторською діяльністю) аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України.

Порядок сертифікації аудиторів, які здійснюватимуть аудит банків, затверджується Аудиторською палатою України за погодженням з Національним банком України.

Отже, аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що проходження сертифікації є загальною перевіркою придатності на заняття аудиторською діяльністю.

У свою чергу, відповідач, вносячи відповідні зміни, визначив порядок проходження саме навчання аудиторів на підставі відповідної програми, що передбачена підпунктом "г" пункту 2 розділу IV Порядку ведення реєстру аудиторських фірм, яке можуть проводити аудиторські перевірки професійних учасників ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Комісії з цінних паперів від 25 жовтня 2012 року № 1519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2012 року № 2213/22525 (z2213-12) .

А тому, навчання та атестація працівників аудиторської фірми жодним чином не пов'язано із проходженням сертифікації.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що зміни, внесені рішенням № 1248 (z1644-13) , стосуються саме підвищення кваліфікації аудиторів на фондовому ринку, а не порядку сертифікації. Дані зміни зумовлюють проведення аудиту на фондовому ринку аудиторами, які мають певний досвід роботи за фахом та проходять підвищення кваліфікації, шляхом підготовки за відповідною програмою, затвердженою Аудиторською палатою України відповідно до Закону N 3125-XII (3125-12) .

Таким чином, колегія суддів приходить до висновків, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу Всеукраїнської професійної громадської організації "Спілка аудиторів України" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.