Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника позивача - Горобця Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна Михайла Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ПАТ "Родовід Банк" звернулось з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіна М. Ю., в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 7732722 від 08 листопада 2013 року; зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Сіволіна М. Ю. розглянути заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності від 21 жовтня 2013 року; зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Сіволіна М. Ю. зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ПАТ "Родовід Банк" на земельну ділянку, площею 113,5298 га, яка знаходиться за адресою: вул. Озерна (вул. Богатирська, вул. Північна), - в Оболонському районі м. Києва, кадастровий номер 8000000000:78:139:0055.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 03 червня 2010 року у Державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі постанови Головного слідчого управління Служби безпеки України від 31 травня 2010 року зареєстровано обтяження (арешт нерухомого майна) земельної ділянки по вул. Озерна (вул. Богатирська, вул. Північна) в місті Києві, кадастровий номер 8000000000:78:139:0055.

21 жовтня 2013 року ПАТ "Родовід Банк" звернулось до Державної реєстраційної служби України із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нерухоме майно (земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:139:0055), що розташоване по вул. Озерна (вул. Богатирська, вул. Північна) в Оболонському районі м. Києва.

08 листопада 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сіволіним М. Ю. прийнято рішення № 7732722 "Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень" з тих підстав, що заяву подано після державної реєстрації обтяжень.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач заявив позов до суду.

Відмовляючи в позові, суди обох інстанцій виходили з його безпідставності.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року №1952-IV (1952-15) (надалі за текстом - Закон № 1952-IV (1952-15) ).

Стаття 2 названого Закону визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначено ст. 24 Закону № 1952-IV.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 названої статті Закону № 1952-IV (1952-15) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач діяв відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, а саме: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу позивача слід залишити без задоволення.

Доводи скаржника, що викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.