Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Кобилянського М.Г.,

Стародуба О.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року в справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

У квітні 2009 року управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 08 квітня 2009 року стягнуто виконавчий збір у розмірі 850 грн. у зв'язку з невиконанням рішення у строк, установлений для добровільного його виконання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, позивач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 лютого 2009 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-180/08, виданого 16 лютого 2009 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова усунути допущені порушення при обчисленні загального страхового стажу ОСОБА_4 з 14 червня 1964 року по 25 липня 2006 року, шляхом обчислення періодів роботи в повних місяцях, неповні місяці роботи зарахувати до страхового стажу як повні за умови сплати страхових внесків або збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Надано строк для добровільного виконання рішення суду до 03 березня 2009 року.

Листом від 03 березня 2009 року позивач повідомив виконавчу службу про те, що у порядку статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся до окружного суду з заявою про роз'яснення судового рішення, а тому рішення не може бути виконано до винесення відповідної ухвали.

Відповідно до постанови від 08 квітня 2009 року в процесі проведеної перевірки державним виконавцем було встановлено, що рішення суду боржником виконано після закінчення строку, наданого для добровільного виконання, а тому з боржника підлягав стягненню виконавчий збір у розмірі 850 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову окружний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем була надіслана боржнику на наступний день - 25 лютого 2009 року, в останній день для добровільного виконання судового рішення боржником було повідомлено про невиконання судового рішення, проте з інших причин ніж несвоєчасне отримання постанови державного виконавця. Оскільки у визначений державним виконавцем строк судове рішення не було виконано у добровільному порядку, постанова про стягнення виконавчого збору є правомірною.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою та п'ятою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Стаття 46 Закону України "Про виконавче провадження" визначала порядок стягнення виконавчого збору.

Так, відповідно до частини першої даної статті у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби (стаття 45 Закону).

Як встановлено судами попередніх інстанцій у встановлений строк для добровільного виконання (до 03 березня 2009 року) вимоги виконавчого документа боржником не були виконані. Судове рішення було виконано 18 березня 2009 року, що підтверджується довідкою № 4731/03.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою за-явою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

У обґрунтування позовних та касаційних вимог позивач посилався на те, що судове рішення було ухвалено у їх відсутність та його копія отримана 24 лютого 2009 року, постанова про відкриття виконавчого провадження зі строком виконання судового рішення до 03 березня 2009 року була отримана управлінням 02 березня 2009 року, у зв'язку з чим вчасно виконати вимоги постанови державного виконавця не було можливості.

Проте як встановлено судами попередніх інстанцій позивач не звертався з заявами про відкладення строку для добровільного виконання рішення суду.

Оскільки фактичне виконання судового рішення було здійснено поза межами встановленого добровільного строку, позивач не скористався правом звернення з заявою про відкладення виконавчий дій, то висновок судів про правомірність винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України під-став для їх скасування та ухвалення нового не вбачається.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.