802/363/14-а Про визнання неправомірними дій головного державного інспектора управління контролю за будівництвом об'єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду інспекції державного архітектурно-будівельного контролю по винесенню припису та скасування цього припису - 23.04.2015 Прийняття

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року у справі № 802/363/14-а за позовом ОСОБА_5 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, третя особа - ОСОБА_4 про скасування припису,

У вересні 2013 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання неправомірними дій головного державного інспектора по м.Вінниці управління контролю за будівництвом об'єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду № 2 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Слободянюком Євгеном Вікторовичем по винесенню припису 1-Сл від 05.03.2013 р., та скасування припису 1-Сл від 05.03.2013 р., винесеного головним державним інспектором по м.Вінниці управління контролю за будівництвом об'єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду № 2 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Слободянюком Євгеном Вікторовичем.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року позовну заяву в частині вимог заявлених ОСОБА_5 до головного державного інспектора по м. Вінниці управління контролю за будівництвом об'єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду № 2 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Слободянюка Є.В. про визнання неправомірними дій по винесенню припису № 1-СЛ від 05.03.2013 року - залишено без розгляду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року, позов задоволено повністю. Скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області № 1-Сл від 5.03.2013 р.

Не погоджуючись з постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2014 року та ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області від 04.03.2013 року № 210-ПП головному державному інспектору Слободянюку Є.В. доручено провести позапланову перевірку виконання вимог припису від 10.08.2012 року щодо усунення порушень, виявлених під час виконання будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1 (забудовник - ОСОБА_5).

05.03.2013 року головним державним інспектором Слободянюком Є.В. на підставі наказу Інспекції від 04.03.2013 р. № 210-ПП, проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил забудовника ОСОБА_5 під час виконання будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1, про що складено акт перевірки № 210-ПП.

За результатами перевірки встановлено, що забудовник гр. ОСОБА_5 не виконав вимоги припису від 10.08.2012 року, а саме не привів об'єкт будівництва до вимог чинного законодавства в сфері містобудування з реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1.

На підставі вказаного акту перевірки, Інспекцією винесено припис № 1-Сл від 05.03.2013 р., в якому зазначено, що ОСОБА_5 самовільно без затвердженої у встановленому законодавством порядку проектної документації виконані будівельні роботи з реконструкції частини житлового будинку по АДРЕСА_1, що є порушенням ч.1 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв'язку із цим, Інспекція вимагає ліквідувати наслідки самочинних дій та привести у первинний стан земельну ділянку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил за позовом відповідного органу державної влади суд може постановити рішення про зобов'язання здійснити відповідну перебудову об'єкта будівництва. Оскільки відповідачем не надано доказів щодо неможливості проведення перебудови будівлі, а також відмови позивача здійснити ці дії, вимоги про скасування оскаржуваного припису підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів та вважає їх обґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно з частини 1 та 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) , державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції). Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до пункту 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій; перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Пунктами 16, 17 Порядку передбачено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Згідно з приписами частини 1 та 7 статті 376 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову житлового будинку.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) зазначено, що при розгляді позовів про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

З урахуванням того, що докази зобов'язання ОСОБА_5 здійснити перебудову самовільного будівництва або відмова позивача від такої перебудови у матеріалах адміністративної справи відсутні, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що припис про зобов'язання знесення вказаного самовільного будівництва до вирішення питання щодо можливості здійснення перебудови житлового будинку є передчасним.

Також, колегія суддів погоджується з рішеннями судів в частині того, що обставини, викладені у акті перевірки та у приписі різняться між собою, оскільки відповідно до наказу від 04.03.2013 року № 210-ПП, головному державному інспектору доручалось проведення позапланової перевірки виключно щодо виконання вимог припису від 10.08.2012 р. Натомість, у приписі встановлено наявність порушення - "самовільне виконання будівельних робіт без затвердженої проектної документації", що на думку відповідача, є порушенням частини першої статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, з положень частини 1 статті 188-42 КУпАП вбачається, що дана норма регулює питання відповідальності за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (шляхом застосування штрафу). Крім того, за самовільне виконання будівельних робіт без затвердженої проектної документації передбачена інша відповідальність.

Так само, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання скаржника на наявність інших судових рішень, якими встановлено факт самочинного будівництва, перебудова якого неможлива, як на підставу для винесення оскаржуваного припису.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас, передбачене частиною першою статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Як наслідок, суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин, повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи (суб'єкта владних повноважень) і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Таким чином, вирішуючи питання про законність чи незаконність оскаржуваного припису, суди вірно та обґрунтовано перевірили його на відповідність положенням ч.3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених положень закону, колегія суддів вважає вірними висновки судів про недоведеність відповідачем правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваного припису № 1-Сл від 05.03.2013 р. про ліквідацію наслідків самочинних дій та приведення у первинний стан земельну ділянку, а відтак про наявність підстав для його скасування.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Частиною 2 статті 99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 9 статті 103 КАС України визначено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

З акту перевірки вбачається, що 05.03.2013 року позивач не з'явився до Інспекції ДАБК у Вінницькій області для оформлення відповідних документів, у зв'язку із чим матеріали перевірки (протокол, припис) були направлені на його адресу рекомендованим листом.

Так, оскаржуваний припис направлено позивачу рекомендованим листом № 2105059348764 від 07.03.2013 р., що підтверджується поштовою квитанцією від 07.03.2013р., та, відповідно до довідки відділення поштового зв'язку № 50133 від 21.03.2013 р., отримано останнім особисто 20.03.2013 р. Згідно товарно-транспортної накладної № 59000026716644, складеною поштовою службою "Нова пошта" адміністративний позов здано на відправку 20.09.2013 р. та отримано Вінницьким міським судом Вінницької області 24.09.2013 р.

Таким чином, позивачем подано адміністративний позов в межах шестимісячного строку, а відтак підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.