Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі № 2а-11823/11/1370 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_4, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хімік" про виконання вимог припису,

У жовтні 2011 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернулась з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Хімік" про зобов'язання виконати вимоги припису № 29/157 від 08.06.2011 р., а саме: демонтувати фундамент прибудови до квартир АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог Інспекція зазначила, що припис № 29/157 від 08.06.2011 р., виданий ОСОБА_4, не виконано, позивача про виконання вимог припису не повідомлено, незважаючи на те, припис про усунення фактів порушень вимог законодавства є обов'язковим для виконання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 виконати вимоги припису № 29/157 від 08.06.2011 р., а саме: демонтувати фундамент прибудови до квартир АДРЕСА_1.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті зазначеного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2011 року Інспекцією ДАБК у Львівській області за зверненням міського голови м. Новояворівська було проведено перевірку з приводу будівництва балкону гр. ОСОБА_4 до багатоповерхового житлового будинку в АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено акт № 29/60-ф від 07.06.2011 р.

В результаті проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_4 самочинно розпочав будівництво прибудови до квартири АДРЕСА_1 без права на виконання будівельних робіт чим порушено ст.ст. 26, 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та без належним чином розробленої та затвердженої проектної документації, чим порушено ст.ст. 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність".

3а результатами перевірки, Інспекцією ДАБК у Львівській області винесено припис № 29/157 від 08.06.2011 р., яким запропоновано відповідачу в 30-денний термін з дня отримання даного припису, демонтувати фундамент добудови в АДРЕСА_1.

Згідно акту перевірки № 29/4-ф від 16.09.2011 р. позивачем встановлено, що вимоги припису № 29/157 від 08.06.2011 р. відповідачем не виконано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного припису діяв на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на те, що вимоги припису є обов'язковими до виконання, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Між тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що у відповідача немає повноважень та компетенції вирішувати питання про демонтаж прибудови. Крім того, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) відповідачу надано право здійснювати контроль за веденням будівельних робіт, а питання щодо знесення прибудови може вирішуватись лише в судовому порядку, під час якого підлягає з'ясуванню насамперед, питання, чи можлива перебудова такого об'єкту.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованим висновок суду апеляційного інстанції про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038-VI (3038-17) .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 41 Закону № 3038-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 3 частини 4 статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Вказана правова норма визначає вичерпний перелік приписів, які можуть видаватись Інспекціями, серед яких не значиться припис про демонтаж об'єкту.

Тобто, у відповідача немає прав, повноважень та компетенції щодо видачі припису про демонтаж прибудови, а лише є повноваження щодо видачі припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Таким чином, Законом № 3038-VI (3038-17) чітко визначено, що лише після невиконання припису, відповідач має право звернутись до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта.

При цьому, Інспекція повинна надати докази того, що будівельні роботи, виконані позивачем, суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми, а з огляду на приписи Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) надати також докази неможливості перебудови такого об'єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження вище зазначених обставин, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.