Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області до Державного підприємства "Машинобудівна фірма "Артем" про стягнення заборгованості,

Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області звернувся з позовом до Державного підприємства "Машинобудівна фірма "Артем" про стягнення заборгованості по виплаті і доставці пенсії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати їх та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що Філія № 1 Державного підприємства "Машинобудівна фірма "Артем" зареєстрована в управлінні Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою № 2977/03 від 15 квітня 2014 року.

Філія № 1 державного підприємства "Машинобудівна фірма "Артем" зобов'язана за листопад-грудень 2013 року сплатити суму по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 в сумі 796 724 грн 54 коп. (відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій).

У зв'язку з несплатою Філією вказаного боргу, позивач заявив позов до Державного підприємства "Машинобудівна фірма "Артем".

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів передчасними.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) позивач є платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до вимог вказаного закону страхувальниками є - роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 зазначеного Закону.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Підприємство може складатися з виробничих або функціональних структурних підрозділів (виробництв, відділень, цехів, управлінь, бюро, служб тощо) та створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи.

Філії та представництва, як і інші структурні підрозділи підприємства, установи, організації не мають статусу юридичних осіб і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством (ст. 95 ЦК України, ч. 4 ст. 64 ГК України).

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Судами встановлено, що в матеріалах справи міститься Положення про філію № 1 Державного підприємства "Машинобудівна фірма "Артем", відповідно до умов якого вона користується всіма процесуальними правами сторони процесу (відповідача), несе відповідальність згідно з чинним законодавством за правильність і достовірність бухгалтерського обліку та звітності, а також за їх своєчасним поданням і своєчасну сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Отже, виходячи з наведеного, враховуючи встановлені судами факти наявності у філії підприємства права на представництво підприємства у судах України з наданими їй правами як позивача, так і, зокрема, відповідача, приймаючи до уваги позов, який направлений на стягнення заборгованості, що обліковується за філією, колегія суддів дійшла висновку, що предмет позову не узгоджується з його підставами, оскільки позивачем обрано іншого відповідача - Державне підприємство "Машинобудівна фірма "Артем".

При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє філія, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії № 1 на користь організації "Б".

Таким чином, при новому розгляді справи суди мають обговорити питання щодо залучення для участі у справі відповідача, який повинен відповідати по зобов'язанням, перевірити зобов'язання, що обліковують за філією, виходячи з підстав позову, та з урахуванням цього вирішити справу.

Щодо посилання судів на рішення суду в іншій справі, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеними нормами КАС України (2747-15) встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) наголошує, що особи, які не брали участь у цивільній, господарській чи адміністративній справі, в якій судом ухвалене відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цим судовим рішенням. У такому випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.

Тобто, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається. Тому не можуть мати преюдиційного значення рішення суду в тотожних за фабулою справах, але за позовом іншого позивача або за участю додаткового співвідповідача.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. При цьому, преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які зазначені у резолютивній частині рішення.

Водночас передбачене частиною першою статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати, як обов'язкові, висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

Враховуючи наведене, у цій справа суди мають самостійно встановити заборгованість філії відповідно до первинних документів та розглянути спір.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суди обох інстанцій не з'ясували всіх обставин, чим порушили приписи ст. 11 КАС України. З'ясування всіх обставин полягає у активній участі суду щодо залучення належного відповідача.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами обох інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то скаргу позивача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.