Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання Вишняку О.М.

з участю представника сторони :

відповідача -Вільгельм А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна"

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

про визнання незаконними припису, протоколу, скасування постанови, -

13.06.2013 р. до суду з позовом про визнання незаконними припису та протоколу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі Інспекція), скасування постанови про накладення штрафу, звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Бритиш Моторс Україна" (далі Товариство). Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що за наслідками проведеної перевірки Інспекцією складено акт про порушення у сфері містобудування, винесено припис про заборону експлуатації приміщень, складено протокол про порушення, після чого, 28.05.2013 р. прийнято постанову про накладення на Товариство штрафу. Вважаючи висновки відповідача щодо наявності порушень в діяльності Товариства помилковими, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. скасовано постанову суду першої інстанції та частково задоволено позов : визнано протиправними та скасовано припис Інспекції та постанову від 28.05.2013 р.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство користується нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою : м. Київ, вул. Димитрова, буд.5 кор.21 на підставі договору оренди, укладеного з НДІ "Квант".

За наслідками проведеної позапланової перевірки дотримання закону у сфері містобудування Інспекцією 23.05.2013 р. складено акт, в якому зазначено, що Товариством власними силами самовільно здійснено реконструкцію орендованого ним приміщення, які використовуються без прийняття їх до експлуатації.

На цій підставі приписом від 23.05.2013 р., підписаним начальником Інспекції, заборонено експлуатацію самовільно реконструйованого приміщення та складено протокол про правопорушення у сфері містобудування, а постановою відповідача № 177/13 від 28.05.2013 р. на Товариство накладено штраф в сумі 1032300 гр. за вчинення правопорушення, передбаченого абз.6 п.6 ч.2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Спірні правовідносини регулюються положеннями Законів України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (208/94-ВР) (далі Закон N 208/94-ВР), "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон N 3038-VI), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2011 р. N 553 (553-2011-п) (далі Порядок № 553).

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при здійсненні перевірки, прийнятті припису та постанови про застосування штрафу Інспекція діяла у відповідності до вимог закону та в межах своїх повноважень.

Проаналізувавши матеріали справи та докази, надані сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не заперечується факт експлуатації самовільно реконструйованого приміщення без прийняття його до експлуатації, а відповідачем надано належні та допустимі докази того, що на час перевірки Товариство, самовільно здійснивши реконструкцію орендованих приміщень та використовувало об'єкт V категорії складності без введення його в експлуатацію, що є порушенням вимог частини 8 статті 39 Закону N 3038-VI.

Скасувавши постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, дійшовши при цьому помилкового висновку про відсутність у Інспекції повноваження приписом зупиняти експлуатацію об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, оскільки таке право надано керівнику органу державного архітектурно-будівельного контролю та його заступника частиною 4 статті 41 Закону N 3038-VI.

Не відповідають обставинам справи і висновки суду апеляційної інстанції щодо порушення Інспекцією порядку проведення перевірки, накладення штрафу з порушенням строків його застосування та невідповідністю визначеної відповідачем категорії складності об'єкта нерухомості.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про те, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 р. скасувати, залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2013 р.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.