Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.А.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії,

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом, у якому просила, змінивши позовні вимоги, визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області та зобов'язати відповідача зарахувати в стаж, що дає право на пенсію за вислугу років, періоди роботи з 10.03.2004 року по 16.12.2005 року та з 19.12.2006 року по 08.01.2007 року, призначити таку пенсію з дня подачі заяви, а саме з 20.08.2009 року, та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії за вислугу років.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.03.2013 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 року скасовано постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.03.2013 року. Прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 03.08.1981 року по 09.08.1982 року ОСОБА_3 працювала на посаді асистента в аптеці № 12, яка відповідно до наказу № 1250 від 30.12.1976 року перейменована на посаду фармацевта. З 08.09.1982 року по 01.05.1990 року прийнята тимчасово на посаду фармацевта в Центральну районну аптеку № 88 м. Калуша, з 01.05.1990 року переведена на посаду фармацевта в центральну районну аптеку № 88 м. Калуш, з 29.07.1994 року переведена на посаду т.в.о. (фармацевт) в центральну районну аптеку № 88 м. Калуш, з 07.05.1996 року прийнята шляхом переводу на посаду фармацевта в центральну районну аптеку № 88 м. Калуша, з 01.02.1999 року переведена на посаду завідуючим фармацевтом в центральну районну аптеку № 88, з 08.03.2003 року по 05.03.2004 року переведена на посаду фармацевта ЦРА № 88, з 10.03.2004 року по 16.12.2005 року зарахована на посаду фармацевта ТОВ "Світлозор", з 19.12.2006 року по 08.01.2007 року прийнята фармацевтом до підприємця ОСОБА_5, з 19.05.2008 року по 03.08.2009 року прийнята на посаду фармацевта ПП "Ангеліна".

ОСОБА_3 звернулась до Управління із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугою років.

Відмова мотивована тим, що періоди з 10.03.2004 року по 16.12.2005 року, з 19.12.2006 року по 08.01.2007 року та з 19.05.2008 року по 03.08.2009 року ОСОБА_3 працювала у підприємствах, якими не проведено державну акредитацію належних їм аптек, тому вказані періоди не можуть бути зараховані до стажу, що дає право на пенсію за вислугою років.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення при наявності спеціального стажу роботи від 25 років до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України незалежно від віку.

Згідно з Переліком до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях. Відповідно до примітки 2 Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Визначення аптечного закладу наведено в статті 16 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), згідно з якою безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Відповідно до частини другої цієї статті заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 (765-97-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.

Таким чином, аптека офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах провізорів, фармацевтів у аптеках, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.

Як встановлено, ТОВ "Світлозор" та підприємець ОСОБА_5, де працювала ОСОБА_3, не проходили державну акредитацію, тому, враховуючи положення наведених вище норм законодавства, вони не мають офіційного визнання статусу закладу охорони здоров'я. Таким чином, робота у зазначених закладах не може бути зарахована до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Отже, підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки в неї відсутній 25 річний стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені статей 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.