Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

при секретарі: Маджар О.

за участю представників сторін: від позивача: Плесюка О.С., відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю імені Петровського до Корсунської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю імені Петровського звернулось до суду з позовом до Корсунської сільської ради Тальнівського району Черкаської області про визнання незаконним та скасування рішення від 16.09.2005 № 24/6 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_3"; визнання недійсним та скасування Свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 06.10.2005 та зобов'язання виконати рішення Господарського суду Черкаської області від 30.12.2004 № 16/2060 та оформити за товариством з обмеженою відповідальністю імені Петровського право власності на приміщення млина у складі дво- та чотириповерхової будівлі загальною площею 3200 кв. м, трьох складських приміщень загальною площею 2000 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 20.06.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року позов задоволено частково: скасовано рішення Корсунської сільської ради Тальнівського району Черкаської області від 16.09.2005 № 24/6 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості ОСОБА_3"; провадження у справі в частині позовних вимог про визнання свідоцтва на право власності закрито; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що із вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Корсунської сільської ради від 16.09.2005 № 24/6 товариство з обмеженою відповідальністю імені Петровського звернулось до суду 29.07.2011.

Відповідно до пункту 5 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Розглядаючи по суті вказаний спір, суд першої інстанції виходив з відсутності факту пропуску позивачем строку звернення до суду. Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Колегія суддів вказує на помилковість посилання суду першої інстанції в обґрунтування позиції про відсутність факту пропуску строку звернення до суду на положення статті 268 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 15.10.2013 у справі № 21-240а13, наслідки спливу позовної давності, визначені статтею 267 ЦК, на публічно-правові відносини не поширюються. Верховним Судом України вказано на відсутність підстав для застосування інших, ніж визначені статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, правил щодо строків звернення до адміністративного суду, зокрема тих, що зазначені статтею 268 Цивільного кодексу України.

За вказаних обставин, позиція суду першої інстанції щодо дотримання позивачем строків звернення до суду є передчасною.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, зазначених порушень норм процесуального права не усунув та питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, як і питання щодо наявності чи відсутності підстав для поновлення такого строку у випадку його пропущення не вирішував.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За вказаних обставин, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин пропуску позиваче6м строку звернення до суду, за результатами правової оцінки яких можливо б було вирішити питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування наслідків пропуску строків звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 червня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2013 року скасувати.

Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю імені Петровського до Корсунської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.