Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Амєлін С.Є., Кобилянський М.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У травні 2009 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду із позовом про скасування рішення № 104 від 29.09.2008 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 752537,81 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2009 р. позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 р. скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду України суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно пункту 2 частини 10 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 08.08.2008 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона було здійснено перевірку ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", в результаті якої були встановлені порушення норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , а саме КБ "ПриватБанк" при видачі коштів на виплату заробітної плати ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", не було забезпечено перерахування сум страхових внесків до Пенсійного фонду України, що призвело до недоотримання коштів в розмірі 752537,81 грн.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона від 29.09.2008 р. відносно позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 752537,81 грн. за порушення вимог частини 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за правильність та повноту нарахованих і сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду України покладено на платників (страхувальників), а не на банк, тому рішення про застосування фінансових санкцій до позивача є необгрунтованим.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) на банки покладено обов'язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк буде зобов'язаний сам відшкодувати недоплачену суму.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) банки зобов'язані відшкодовувати відповідному територіальному органу Пенсійного фонду України несплачену суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому апеляційний суд обґрунтовано дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того, безпідставним є посилання скаржника в обгрунтування касаційної скарги на Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затвер. постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (z0377-04) ), оскільки цей нормативно-правовий акт є підзаконним, а отже має меншу юридичну силу по відношенню до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 08.09.2009 р. (справа № 21-968во09), від 19.01.2010 р. (справа № 21-2150во09) та від 27.05.2014 р. (справа № 21-163а14).

Також безпідставним є посилання позивача в обгрунтування касаційної скарги на те, що застосування фінансових санкцій відбулось за наслідками перевірки іншого суб'єкта господарської діяльності, оскільки оскаржуване рішення прийняте не на підставі акту перевірки, зазначені обставини не спростовують виявлені факти порушення позивачем вимог закону, а постанова правління Пенсійного фонду України № 21-1 "Про порядок оформлення результатів перевірок, що здійснюються органами Пенсійного фонду України" (z1226-08) , на яку в цій частині посилається позивач, прийнята лише 01.12.2008 р. після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011р. у даній справі - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.