Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Логвиненка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо порушення процедури розгляду клопотання позивача щодо виділення земельної ділянки, орієнтовною площею до 0,15 га в межах смт. Козин, Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; зобов'язати відповідача розглянути клопотання позивача про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, орієнтовною площею 0,15 га в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Позовні вимоги мотивовано тим що відповідачем було порушено процедуру розгляду клопотання позивача щодо виділення земельної ділянки.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 лютого 2013 року представник позивача, в порядку ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України звернувся до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з клопотанням про отримання безоплатно у власність позивача земельної ділянки. У прохальній частині даного клопотання представник позивача просив визначити позивачу земельну ділянку без його погодження та виділити земельну ділянку, орієнтовною площею до 0,15 га в межах смт. Козин Обухівського району Київської області з цільовим призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Листом Козинської селищної ради від 12 лютого 2013 року № 217 за підписом селищного голови Гартіка В.В., позивачу було повідомлено, що його клопотання не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України (2768-14) .

Вважаючи таку відповідь Козинської селищної ради Обухівського району Київської області протиправною, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що при зверненні ОСОБА_2 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з клопотання про отримання безоплатно у власність земельної ділянки, останнім не було дотримано порядку звернення із таким клопотанням, передбаченим ст. 118 Земельного кодексу України (2768-14) .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої та апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст. 26 вищезазначеного Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно ст. 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Порядок приватизації та набуття прав власності на земельні ділянки визначені Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ).

Так, ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що звернувшись із вищевказаним клопотанням позивачем не було надано до нього графічних матеріалів, на яких було б зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Крім того, судом апеляційної інстанції було витребувано від позивача графічні матеріали, які були додані до клопотання, адресованого Козинській селищній раді. Позивачем ця вимога суду виконана не була.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що подане представником позивача клопотання про отримання безоплатно у власність земельної ділянки розглянуте відповідачем у спосіб та порядок передбачений чинним законодавством України. Вимога щодо повторного розгляду клопотання не підлягає задоволенню, оскільки дане клопотання було розглянуто відповідачем по суті та прийнято відповідне рішення, тому підстави для його повторного розгляду відсутні. Крім того, вимога про відшкодування шкоди в розмірі 6000 гривень завданої неправомірними діями є похідними від вищезазначених, а тому задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 222, 223, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.