Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2014 р. у справі

за позовом ОСОБА_3

до відповідача Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -

15.05.2014 р. до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 про оскарження дій Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва (далі Пенсійний фонд). Свої вимоги позивач мотивувала тим, що у серпні 2013 р. вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за Списком № 2, проте Пенсійний фонд відмовився призначати пенсію на тій підставі, що певні періоди її роботи не підтверджено належним чином. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач просила задовольнити позов та зобов'язати Пенсійний фонд призначити пенсію.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 2.07.2014 р. позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2014 р. судове рішення місцевого суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, ОСОБА_3 звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначила, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 27.11.2013 р. Пенсійний фонд проінформував позивача про відмову призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Своє рішення відповідач мотивував тим, що надані ОСОБА_3 документи не дають підстав для зарахування певних періодів роботи на ВАТ "Київський м'ясокомбінат" на посадах, включених до Списку № 2.

Здійснивши аналіз залучених до справи доказів, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. При цьому, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді надано докази того, що з 1982 р. по 1998 р. вона працювала у Київському ордена Леніна м'ясокомбінаті та продовжувала працювати у правонаступників цього підприємства на посадах, перелічених у Списках № 2, затверджених постановами Ради Міністрів СРСР N 1173 від 22 серпня 1956 р. (v1173400-56) , N 10 від 26.01.1991 р. (va010400-91) та Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. N 162 (162-94-п) .

Вказані обставини підтверджуються дипломом позивача про отримання спеціальності "мікробіологія", записами у трудовій книжці про періоди роботи за фахом та поясненнями свідків, допитаних в суді першої інстанції про те, що під час своєї роботи у зазначений період ОСОБА_3 виконувала обв'язки лаборанта-мікробіолога.

В той же час, всупереч приписів частини другої статті 71 КАС України, відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що робота позивача у періоди, відображені у листі від 27.11.2013 р., не пов'язана з виконанням таких обов'язків.

За таких обставин судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо обґрунтованості заявлено позову та правильно застосовано норми матеріального права.

Скасувавши постанову місцевого суду, суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що позивачем не підтверджено стаж роботи на посадах, перелічених у Списку № 2 та безпідставно посилався на те, що ОСОБА_3 не оскаржено рішення комісії Пенсійного фонду від 27.09.2013 р., яке було підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії, оскільки вказана обставина не унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2014 р. скасувати, постанову Деснянського районного суду м. Києва від 2.07.2014 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.