Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року

у справі № 2а/0470/11316/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Едінор" (далі - позивач, ТОВ "Едінор")

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ "Едінор" звернулось у вересні 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2012 року № 0095571501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Посилається порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. 153, ст. 158, підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) ) та ст. 69, ст. 71, ст. 86, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, судом апеляційної інстанції було замінено первинного відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток позивача, зокрема, податкової декларації з податку на прибуток за звітній податковий період І півріччя 2012 року, за результатами якої складено акт від 14.08.2012 року № 1577/151/33771376, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 153.8 ст. 153, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України (2755-17) , внаслідок чого позивачем занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 839 209,00 гривень.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2012 року № 0095571501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 839 209,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 209 802,00 гривні.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, підставою для таких висновків слугували доводи відповідача про те, що позивачем у додатку ЦП до декларації з податку на прибуток за звітній податковий період І півріччя 2012 року відображено від'ємний фінансовий результат попереднього звітного року у розмірі 10 644 546,00 гривень замість 2 661 137,00 гривень - 25% збитків від операцій з цінними паперами, що на 01.01.2012 року складали 10 644 546,00 гривень, тобто загальна сума завищення збитків від операцій з акціями та іншими ніж цінні папери корпоративними правами на 01.07.2012 року складає 7 983 409,00 гривень, у зв'язку з чим виникає прибуток від операцій з акціями за І півріччя 2012 року у сумі 3 996 233,00 гривні.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, належить до оподаткування операцій особливого виду.

Так, положеннями п. 153.8 ст. 153 ПК України передбачено окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами, зокрема, платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав. При цьому, облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

За змістом частини 4 пункту 153.8 статті 153 ПК України, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному ст. 150 цього розділу. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів, деривативів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами, деривативами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Згідно зі змінами до ПК України (2755-17) , внесеними Законом України від 24.05.2012 року № 4834 (4834-17) (далі - Закон № 4834), запроваджено особливий порядок застосування ст. 150 Кодексу в період 2012-2015 років, який передбачає обмеження розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування, отриманого станом на 1 січня 2012 року, що враховується у витратах при визначенні податкових зобов'язань платника податку у наступних звітних податкових періодах.

Однак, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (334/94-ВР) (далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) та ПК України (2755-17) не передбачають можливості обмеження формування витрат у 2011-2012 роках лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

При цьому, приписами пункту 4 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України (2755-17) передбачено, що операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

На момент придбання цінних паперів, які є предметом дослідження у даній справі, діяв Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) .

За змістом пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону № 334/94-ВР, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст. 6 цього Закону.

Як вірно зауважено, судами попередніх інстанцій положення Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) в редакції, що діяла на момент придбання цінних паперів, не містять будь-яких обмежень, щодо визначення та перенесення до наступного податкового періоду від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що від'ємний фінансовий результат операцій з цінними паперами не є від'ємним значенням об'єкта оподаткування, а тому положення п. 22.4 ст. 22 Закону № 334/94-ВР не застосовується для цілей ведення окремого обліку операцій з цінними паперами.

Разом з тим, вірною є позиція судів попередніх інстанцій щодо неврахуванням податковим органом того, що обмеження розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування для врахування в наступних звітних періодах при застосуванні ст. 150 ПК України не передбачалось Законом № 4834 (4834-17) при застосуванні п. 153.8 ст. 153 ПК України для визначення прибутку від операцій з цінними паперами і ніяким чином не обмежувало право платника податку враховувати повну суму від'ємного показника фінансових результатів від операцій з цінними паперами в наступних податкових періодах.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що врахування повної суми від'ємного показника фінансових результатів від операцій з цінними паперами, придбаними до набрання чинності розділом ІІІ ПК України (2755-17) , чинним законодавством не встановлено, тобто позивачем правомірно в повному обсязі був перенесений від'ємний фінансовий результат, що виник станом на 01.01.2012 року від операцій з цінними паперами, а тому правомірно задовольнили позовні вимоги ТОВ "Едінор".

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року у справі № 2а/0470/11316/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.