Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Ситников О.Ф., розглянувши в письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А0515 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Військової частини А0515 про зобов'язання здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги,

У травні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Військової частини А0515 з вимогами про нарахування та виплату недоотриманої частини одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю з грошового забезпечення за останньою посадою згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" (2011-12) .

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 19.12.2011 р., яка набрала законної сили, позов задоволено. Зобов'язано Військову частину А0515 провести ОСОБА_2 перерахунок одноразової грошової допомоги, призначеної у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", з врахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з надбавкою за таємність, надбавкою за виконання особливо важливих завдань, надбавкою за знання та використання іноземної мови, надбавкою за час виконання спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки, надбавкою за оперативно-службову діяльність, премією з урахуванням виплаченого.

29.03.2013 р. постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві ВП № 37445871 відкрито виконавче провадження у справі № 2а-4434/11.

18.04.2014 р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби районного управління юстиції у м. Києві подано заяву про зміну способу та порядку виконання постанови Подільського районного суду м. Києва від 19.12.2011 р.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 09.07.2014 р. в задоволенні зазначеного подання відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 р. скасовано ухвалу суду першої інстанції та постановлено нову ухвалу про задоволення подання державного виконавця. Змінено спосіб виконання постанови Подільського районного суду міста Києва від 19.12.2011 р., яка набрала законної сили 15.03.2013 р., шляхом стягнення суми заборгованості у розмірі 170 944, 56 грн. з Військової частини А0515 на користь ОСОБА_2

У касаційній скарзі представник Військової частини А0515 з посиланням на порушення норм матеріального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 р. та залишити в силі ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 09.07.2014 р.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця про зміну способу та порядку виконання постанови Подільського районного суду м. Києва від 19.12.2011 р., суд першої інстанції виходив з того, що у зазначеній постанові вказано про зобов'язання Військової частини А0515 провести ОСОБА_2 перерахунок одноразової грошової допомоги, а не виплатити йому кошти, тому подання про заміну порядку та способу виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості задоволенню не підлягає.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи подання державного виконавця, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат у випадку виконання боржником зобов'язальної частини рішення про нарахування соціальних виплат. Оскільки судом встановлено, що відповідачем здійснено перерахунок недоплаченого розміру соціальної допомоги, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви є помилковим.

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

Як і в цивільному судочинстві, поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 263 Кодексу адміністративного судочинства України містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями ст.ст. 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

Згідно з частиною четвертою ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Як вбачається із матеріалів справи, Військова частина А0515 виконала постанову Подільського районного суду м. Києва від 19.12.2011 р., а саме здійснила ОСОБА_2 перерахунок одноразової грошової допомоги, призначеної у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" з врахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер.

При цьому в резолютивній частині вказаної постанови не вирішено питання щодо заявленої вимоги позивача про виплату одноразової грошової допомоги.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції, змінивши спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом стягнення на користь позивача заборгованості в розмірі 170 944, 56 грн., тобто стягнення конкретної суми цієї допомоги, змінив постанову по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог, крім того, вирішив питання, яке не було вирішено в резолютивній частині постанови.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що зміна на підставі ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Верховний Суд України, рішення якого відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх судів України, у постанові від 11.11.2014 р. (справа № 21-394а14) висловив аналогічну правову позицію.

Таким чином, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 р. підлягає скасуванню, а ухвала Подільського районного суду м. Києва від 09.07.2014 р. залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає у силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Військової частини А0515 задовольнити, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 р. скасувати, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 09.07.2014 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.