Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року у справі № 821/3701/14 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Нижньосірогозького районного відділу управління УМВС України в Херсонській області про визнання дій протиправними, -

У вересні 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Нижньосірогозького районного відділу управління УМВС України в Херсонській області, в якому просила визнати протиправними дії щодо здійснення перевірки співробітниками ДСБЕЗ Нижньосирогозського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконними, та визнати неправомірними видачу направлення начальником Нижньосирогозського РВ УМВС України в Херсонській області Жаданом В.В. на позапланову перевірку співробітникам ДСБЕЗ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08.2014 р. в приміщенні магазину за адресою: Херсонська область смт.Нижні Сірогози вул.Петровського 21, що належить позивачу, зайшли співробітники ДСБЕЗ Нижньосірогозського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пред'явили направлення на перевірку суб'єкта господарської діяльності. На підставі вищезазначеного направлення вимагали пред'явити трудові угоди між позивачем та працівниками, які працюють в магазині. Позивачем було їм відмовлено, так як позивач вважає їх дії незаконними. Позивач вважає, що відповідач проводив перевірку не в рамках розслідування оперативно-розшукової справи, а вчинювані заходи здійснювалися з метою перевірки дотримування трудового законодавства, яка не входить до компетенції органів ДСБЕЗ, що призвели до порушення законодавства. Таким чином, проведення перевірки у спосіб не встановлений Законом та всупереч Конституції України (254к/96-ВР) є незаконним та обґрунтованим.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 представник фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.07.2014 р. начальнику Нижньосірогозсько РВ УМВС України в Херсонській області надійшов лист № 452/01-9/05 від 30.07.2014 р. від Нижньосірогозської районної державної адміністрації Херсонської області з проханням забезпечити участь представника РВ УМВС у рейді робочої групи з питань легалізації, виплати заробітної плати і зайнятості населення, який відбудеться 31.07.2014 р..

Оперуповноважений ДСБЕЗ Нижньосірогозського РВ УМВС ОСОБА_3 31.07.2014 р. написав рапорт, який був зареєстрований в журналі єдиного обліку і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за № 2169 про виявлення кримінального правопорушення, в якому зазначив, що під час роботи в складі районної групи з питань легалізації виплати заробітної плати і зайнятості населення було встановлено, що в продуктовому магазині, який належить ФОП ОСОБА_2, протягом року без укладання трудового договору працює 2 особи.

Начальник Нижньосірогозського РВ УМВС України в Херсонській області 07.08.2014 р. видав направлення на перевірку суб'єкта господарської діяльності ПП ОСОБА_2 Згідно направлення перевірка доручена ст. о/у ДСБЕЗ Нижньосірогозського РВ ОСОБА_4 та о/у ДСБЕЗ Нижньосірогозського РВ ОСОБА_3

Вважаючи проведення перевірки незаконною позивач звернулася з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не зазначено яким чином і які її права були порушені за обставин не допуску працівників міліції до проведення перевірки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно положення про районну робочу групу з питань легалізації виплати заробітної плати і зайнятості населення затвердженого розпорядженням голови державної адміністрації від 19.05.2011 р. № 124 основними завданнями робочої групи є: сприяння діяльності органів виконавчої влади щодо забезпечення легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення. До складу робочої групи входять представники органів виконавчої влади, територіальних органів Пенсійного фонду, Державної служби зайнятості, державної інспекції з питань праці, Державної податкової служби, Державної статистики, Державної фінансової інспекції, міністерства внутрішніх справ, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.24 ч.1 ст. 11 Закону України "Про міліцію" міліція має право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій пояснення по фактах порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції міліції, а також у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки по фактах порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності.

Органи міліції вправі приступити до проведення перевірки суб'єктів господарської діяльності за умови наявності направлення на перевірку, яке складається за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України. У направленні на перевірку зазначаються дата його видачі, назва підрозділу міліції, мета, вид, підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб підрозділу міліції, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника підрозділу міліції, скріпленого печаткою органу міліції; за рішенням суду в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, витребувати і вилучати оригінали документів, що свідчать про правопорушення, зразки сировини і продукції, а до ухвалення такого рішення суду - в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, вивчати документи, що свідчать про правопорушення, за рахунок відповідного органу міліції робити з них копії із залишенням особам, щодо яких проводиться перевірка, опису документів, з яких виготовлено копії, опечатувати каси, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі.

Наказом МВС України від 11.11.2006 р. № 1110 "Про затвердження форми направлення на перевірку суб'єктам господарської діяльності та форми журналу реєстрації таких направлень" затверджена форма направлення на перевірку суб'єкта господарської діяльності та наказано організувати вивчення зазначеного наказу, з метою використання за напрямками діяльності управлінь.

Щодо твердження позивача стосовно того, що наказ Міністерства внутрішніх справ № 1110 від 11.11.2006 р., яким затверджена форма направлення на проведення перевірки працівниками МВС та журнал реєстрації видачі таких направлень не зареєстрований у Міністерстві юстиції та не опублікований, а отже вважається таким що не набрав чинності, не може бути направлений для виконання, суди вірно зазначили, що наказ № 1110 не відноситься до нормативно-правового акту, ним не регулюються будь-які права, свободи та законі інтереси громадян, юридичних осіб, а тому він не підлягає державній реєстрації та офіційному оприлюдненню.

Відповідно до п.п. 17 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України № 395/2011 від 06.04.2011 р. (395/2011) , на Мінюст покладений, зокрема, обов'язок щодо офіційного опублікування нормативно-правових актів, чинних міжнародних договорів України, рішень Європейського суду з прав людини щодо України в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України". Постановою КМУ № 731 від 28.12.1992 року (731-92-п) затверджене Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів Міністерств та інших органів виконавчої влади (далі Положення № 731), в п.1 якого вказано, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції (254к/96-ВР) та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (п.2 Положення № 731 (731-92-п) ).

Даний наказ не містить жодної норми права, а тому цей акт не підлягає державній реєстрації і як наслідок офіційному опублікуванню.

В позовній заяві позивач зазначає, що працівників міліції до перевірки вона не допустила, направлення на перевірку не підписала та написала свої пояснення з цього приводу. Жодний документ відносно позивача працівниками міліції складений не був. За таких обставин, позивачем не вказано, які саме її права та яким чином порушені. Оскаржувані позивачем дії самі по собі не створюють юридичних наслідків для нього.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.