Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жовківському районі Львівської області про стягнення коштів та зобов'язання до вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року,

У січні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області (далі - Управління ПФ) звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Жовківському районі Львівської області (Фонд) про стягнення коштів та зобов'язання до вчинити дії.

Зазначали, що понесли витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності та допомоги на поховання за період з червня по листопад 2013 року в розмірі 997,48 грн, а відповідач відмовляється включити зазначені суми до актів звірки витрат.

Посилаючись на статтю 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV ( Закон № 1105-ХІV (1105-14) ) просили, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача 997,48 грн та зобов'язати останнього включити цю суму до актів звірки взаєморозрахунків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 8 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Управління ПФ, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що Управлінням ПФ понесено витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності та допомоги на поховання за період з червня по листопад 2013 року включно в розмірі 997,48 грн, а відповідач відмовляється включити зазначені суми до актів звірки витрат.

Відмовивши в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки відповідний спір має вирішуватися шляхом заявлення позову про стягнення коштів, а не зобов'язання включити витрати до актів звірки взаєморозрахунків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджуючись з наведеним твердженням, зазначає, що суди не звернули увагу на те, що Управління ПФ просило в тому числі і стягнути відповідні кошти.

Відповідно до підпункту "в" пункту першого частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

З цього вбачається, що Фонд є особою, яка відповідно до закону зобов'язана здійснювати спірні виплати.

Згідно частини другої статті 24 Закону № 1105-ХІV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Колегія суддів зазначає, що судами не досліджено підстав, з яких відповідач відмовляється відшкодувати спірну суму пенсій, та не з'ясовано характер відповідних виплат, що унеможливлює вирішення питання про їх стягнення.

Відповідно до вимог частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З викладеного вбачається, що рішення судів не відповідають вимогам наведеної статті.

Касаційний суд, в силу положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, позбавлений можливості самостійно встановлювати відповідні обставини.

Зазначене є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог частини другої статті 227 КАС України, згідно якої підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.