Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Глобинського районного центру зайнятості на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року по справі № 816/3762/13а

за позовом Глобинського районного центру зайнятості

до Управління державної виконавчої служби Головного управління

юстиції у Полтавській області,

Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області

про скасування постанови,

У червні 2013 року Глобинський районний центр зайнятості звернувся до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови.

Просив суд визнати протиправною постанову відповідача від 10 червня 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суд від 9 липня 2013 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Глобинський районний центр зайнятості подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 5 жовтня 2011 року по справі № 2а-1670/7391/11 стягнуто з Відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області на користь Глобинського районного центру зайнятості штраф у розмірі 33008,08 грн.

На виконання вказаного судового рішення 1 листопада 2011 року видано виконавчий лист № 2а-1670/7391/11, який пред'явлено для виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Відповідач постановою від 10 червня 2013 року ВП № 38386138 відмовив у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом від 1 листопада 2011 року № 2а-1670/7391/11 відповідно до пункту 8 частини першої статті 26 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-ХІV (606-14) ).

Відмова мотивована тим, що відповідно до статті 3 Закону № 606-ХІV, пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства. Також зазначено, що за вказаним у виконавчому документі кодом ЄДРПОУ юридичну особу не зареєстровано, що унеможливлює подальше виконання рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до статті 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів. Згідно цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Статтею 26 вказаного Закону визначено підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження, до яких, зокрема, відноситься наявність передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 606-ХІV рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45 (45-2013-п) , яка набрала чинності 6 лютого 2013 року, внесено зміни до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 3 серпня 2011 року (845-2011-п) далі - Порядок).

Зазначений Порядок прийнятий відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (2456-17) та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 2 Порядку боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що постанова прийнята відповідачем 10 червня 2013 року ВП № 38386138 є законною, а вимоги позивача про її скасування безпідставною.

В касаційній скарзі позивач вказував, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки Глобинський районний центр зайнятості звертався до Управління державної казначейської служби Глобинському районі із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 2а-1670/7391/11, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 1 листопада 2011 року, проте, листом від 17 червня 2013 року № 542 виконавчий лист повернуто заявнику.

Такі доводи касаційної скарги спростовуються пунктом 10 Порядку, в якому зазначено, що стягувач має право повторно надсилати органові Казначейства повернутий виконавчий документ у встановлений пунктом 6 цього Порядку строк, перебіг якого починається з дня отримання стягувачем виконавчого документа.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення про стягнення коштів або унеможливлюють його виконання, орган Казначейства може на підставі відповідного рішення органу, який видав виконавчий документ, здійснити відстрочку та/або розстрочку безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам у встановлений таким рішенням спосіб.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Глобинського районного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року у справі № 816/3762/13а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.