Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Феодосійської міської ради на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, третя особа: Служба у справах дітей Феодосійської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

В лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради за участю третьої особи - Служби у справах дітей Феодосійської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 26.11.2010 р. № 1185.

Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2013 р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 26.11.2010 р. № 1185.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивачка в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке вона просила залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської ради № 677 від 25.06.1997 р. позивачку було призначено опікуном неповнолітньої особи ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки рішенням Феодосійського міського суду від 27.05.2002 р. у справі № 2-2091/2002 мати ОСОБА_5 визнано безвісно відсутньою.

У 2008 році були обстежені умови проживання неповнолітнього ОСОБА_5, в результаті чого встановлено, що він проживає за адресою: АДРЕСА_2 у будинку, який не завершений будівництвом, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 18.09.2008 р.

В подальшому, ОСОБА_4, як депортованій особі, рішенням Виконкому Феодосійської міської ради № 1064 від 06.11.2009 р. було виділено квартиру АДРЕСА_1, яку вона заселила на підставі ордеру № 931 від 20.11.2009 р.

Згідно з копією особового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_4 разом з онуком, відносно якого вона призначена опікуном, зареєструвалися у квартирі АДРЕСА_1 09.12.2009 р.

Рішенням № 1185 від 26.11.2010 р. Виконавчий комітет Феодосійської міської ради, керуючись ст. 71 Житлового кодексу Української РСР, ст.ст. 72, 74 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", закріпив за неповнолітнім ОСОБА_5 житло за адресою: АДРЕСА_1 та заборонив приватизацію, продаж, обмін, заселення або відчуження вказаного житла без згоди органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 1 статті 247 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на проживання в сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку.

Таким чином, після оселення в квартирі, яка була надана ОСОБА_4, неповнолітній ОСОБА_5 отримав право користування зазначеним житлом.

Згідно із ч.4 ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі й дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування рішення Виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 26.11.2010 р. № 1185 та, як наслідок, - для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Феодосійської міської ради задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2013 року скасувати, а постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року - залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.