Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для тимчасового виїзду за кордон; вимог про надання фотокопії паспорта громадянина України, письмової заяви-доручення для оформлення довідки про несудимість та щодо вимог по сплаті платних послуг у сумі 87,15 грн., які позивачка не замовляла, не отримувала та не мала намірів отримувати, та 120,00 грн. за бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон; зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі їй паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих нею документів та відповідно до Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 р. № 231 (231-95-п) , а також зобов'язання першого заступника начальника Управління Державної міграційної служби України у Волинській області Чернишева О.В. привести інформаційні картки адміністративних послуг оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у відповідність до законодавства України, виключивши з п.11.1 та п.11.2 посилання на постанови Кабінету Міністрів України № 1098 та № 795, та оплати згідно цих постанов.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 р. позов задоволено частково.

Вважаючи, що постанова судом першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а викладені в ній висновки не ґрунтуються на нормах законодавства, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2014 р. вказану апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки до неї всупереч приписам ч.6 ст. 187 КАС України не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014 р. апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі п.1 ч.3 ст. 108 КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.6 ст. 187 КАС України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору й неподання вказаного документа згідно з приписами ст. 108 та ч.3 ст. 189 КАС України є підставою для залишення такої апеляційної скарги без руху.

За змістом п.п.1 та 2 п.3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, а за подання позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати; крім того, за подання апеляційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, при визначенні розміру судового збору, що підлягає сплаті особою за подання як позовної заяви, так і в подальшому апеляційної скарги, визначальною обставиною є встановлення природи виниклого у справі спору - майновий або немайновий характер останнього.

Як вже вказувалось в цій ухвалі, предметом спору у даній справі є визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання його вчинити певні дії, що узгоджується з визначеними ст. 162 КАС України повноваженнями адміністративного суду й свідчить про немайновий характер спору у даній справі.

Проте, суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без руху в зв'язку з неподанням до неї документа про сплату судового збору, зобов'язав відповідача сплатити останній в сумі 913,50 грн., тобто як за вимогу майнового характеру.

Натомість, Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, виконуючи вимоги вказаної ухвали суду, подало квитанцію № 29 від 18.12.2014 р. про сплату судового збору в сумі 36,54 грн., виходячи з його немайнового характеру та зважаючи на встановлений ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. № 719-VII розмір мінімальної заробітної плати (1218 грн.).

Зважаючи на наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що відповідачем було належним чином виконано вимоги ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2014 р. та подано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" (3674-17) розмірі, а отже й про відсутність підстав для повернення апеляційної скарги на підставі п.1 ч.3 ст. 108 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.