Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р.

у справі № 2а/2370/3177/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянська меблева фабрика "ЛІВС"

до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілянська меблева фабрика "ЛІВС" (далі - позивач, ТОВ "Смілянська меблева фабрика "ЛІВС") звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Смілянська ОДПІ Черкаської області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. № 0000672301, № 0000632301, № 0000662301, № 0000642301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 р., позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. № 0000672301, № 0000632301, № 0000662301, № 0000642301.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 р.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 01.03.2012 р. по 06.03.2012 р. на підставі наказу Смілянської ОДПІ від 01.03.2011 р. № 209, у відповідності до підпунктів 20.1.4, 20.1.5, 20.1.8 пункту 20.1 статті 20 розділу І, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України (2755-17) від 02.12.2010 року посадовою особою Смілянської ОДПІ Черкаської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Смілянська меблева фабрика "ЛІВС" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2011 р. по 01.07.2011 р. при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "ТД "Онікс" та ТОВ "Марадор", за результатами якої складено акт від 13.03.2012 р. № 29/22/05486831 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 198.1, 193.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-IV, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25 518 грн., в тому числі за травень 2011 року в сумі 16 087 грн., за червень 2011 року в сумі 8 827 грн., за липень 2011 року в сумі 604 грн. та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість на 48 882 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.04.2012 р. № 0000642301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 32 129 грн.; № 0000662301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 580 грн.; № 0000672301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16 1732 грн.; № 0000632301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 25 518 грн. та за штрафними ( фінансовими) санкціями (штрафами) - 6 379, 50 грн.

За результатами адміністративного оскарження ТОВ "Смілянська меблева фабрика "ЛІВС" до податкових органів спірних податкових повідомлень-рішень ДПС у Черкаській області було скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012р. № 0000632301 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6 227, 50 грн., в іншій частині скаргу залишено без задоволення.

Як вбачається із акту податкової перевірки 13.03.2012 р. № 29/22/05486831, підставою для донарахування позивачу вказаних податкових зобов'язань, слугували висновки перевіряючого про безпідставне формування податкового кредиту ТОВ "Смілянська меблева фабрика "ЛІВС", оскільки господарські операції з ТОВ "Онікс" та ТОВ "Марадор" є нікчемними, так як у підприємств-контрагентів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ТОВ "ТД "Онікс" та ТОВ "Марадор", є обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходив з наступних мотивів.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем у межах своєї господарської діяльності було укладено договори поставки товару з ТОВ "Марадор" і ТОВ "ТД Онікс" від 07.05.2011 р. № 0705-11/1 та від 06.06.2011 р. № 0606/11-01 відповідно.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (z0168-95) ) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Видані контрагентами-постачальниками позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів через відсутність у ТОВ "Марадор" і ТОВ "ТД Онікс" адміністративно-господарських можливостей для ведення господарської діяльності .

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень..

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. у справі № 2а/2370/3177/2012- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.