Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року та постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року по справі № 809/323/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" звернулось до суду з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000441504/0 від 26.12.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 25814,00 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Карпатнафтохім" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 року, Калуська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000441504/0 від 26.12.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 25814,00 грн.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач допустив порушення вимог пункту 102.5 статті 102 та пункту 200.4 "б" статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 податкової декларації за вересень 2012 року) на 25814,00 грн., в т.ч. за серпень 2009 року в сумі 25814,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкової декларації з ПДВ, поданої позивачем за вересень 2012 року, рядок 22 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду" задекларовано в сумі 97084236,00 грн., та рядок 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" - в сумі 63526845,00 грн.

В довідці про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, оформленій Додатком 2 до податкової декларації за вересень 2012 року, зазначено, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 податкової декларації звітного (податкового) періоду) складається із суми ПДВ, яка виникла в т.ч. у серпні 2009 року в сумі 25814,00 грн.

Згідно з Додатком 4 до декларації з податку на додану вартість, позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 33557391,00 грн. (рядок 23 податкової декларації), в тому числі залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість, яка сформована в серпні 2009 року, в розмірі 25814,00 грн.

За змістом пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання (переплата) - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Тобто, переплата з податку на додану вартість існуватиме тільки у тому разі, якщо платник податку сплатив до бюджету податкове зобов'язання вище за розмір узгодженого.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 цієї ж статті).

Відповідно до підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви та отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті (пункт 200.6 статті 200 ПК України).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

Аналогічні приписи містили норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.4, 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування.

Згідно підпункту 4.6.6 пункту 4.6 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року (z1490-11) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228197/18935, залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Формою декларації з ПДВ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року (z1490-11) , передбачено, що значення рядка 24 декларації розраховується як різниця між значеннями рядків 22 та 23 декларації.

При цьому, відповідно до підпункту 4.6.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року (z1490-11) , у рядку 23 декларації зазначається сума ПДВ, що належить до відшкодування.

У свою чергу, пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Враховуючи викладені норми права, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість, і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін.

Оскільки позивач заявляв суми до бюджетного відшкодування, висновки податкового органу про відсутність у позивача права на відшкодування з бюджету у грудні 2012 року від'ємного значення ПДВ, право на яке у позивача виникло у серпні 2009 року, у зв'язку з пропущенням 1095-денного терміну, є обґрунтованими.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року та постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року по справі № 809/323/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.