Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва до Приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" про стягнення заборгованості,

У грудні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив стягнути з відповідача на його користь витрати на виплату пенсій, що становить різницю між сумами пенсій, призначених на підставі Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) , та пенсіями, обчисленими відповідно до інших законодавчих актів особам, які працювали на підприємстві відповідача, за період з 1 липня 2011 року по 31 жовтня 2011 року в розмірі 59584 грн. 49 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, встановлених ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" корпоративного підприємства ДАК "Укрвидавполіграфія", яке за рішенням загальних зборів змінило назву на Приватне акціонерне товариство "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія", є правонаступником Українського науково-дослідного інституту спеціальних видів друку та є небюджетною організацією.

На підприємстві відповідача працювали особи на посадах, перебування на яких дає право на призначення пенсії як науковому працівнику за переліком посад, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"" № 257 від 04 березня 2004 року (257-2004-п) та які перебувають на обліку в районних управліннях Пенсійного фонду України і отримують пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".

Відповідно до частин 1-3 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.

Згідно ст. 24 вказаного Закону різниця між сумою пенсії, призначеною за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів Ш-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету, а для інших підприємств та організацій - за рахунок коштів цих підприємств, установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Згідно Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 (372-2004-п) , за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних (у тому числі і недержавних) підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів Ш-ІV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення. Отже, дані суми визначаються на підставі місячного розміру пенсійного утримання особи, що має право на даний вид пенсії, і є виключною компетенцією Пенсійного фонду. Тобто, цим пунктом закріплено обов'язок Пенсійного фонду щодо визначення розміру витрат на відшкодування різниці наукових пенсій. Підприємства зобов'язані щомісяця до 25 числа перераховувати органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

З матеріалів справи вбачається, що управлінням Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва надсилались відповідачу повідомлення про необхідність відшкодування фактичних витрат на виплату наукових пенсій, призначених працівникам підприємства відповідача, проте суми коштів, зазначені у повідомленнях, незважаючи на обов'язок встановлений законом, відшкодовані чи оскаржені не були.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Згідно частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" залишити без задоволення, а постанову постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.