ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
|
05 березня 2015 року м. Київ К/800/42325/14
|
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року
у справі № 826/19217/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт Фіш"
до 1) Київської міжрегіональної митниці Міндоходів,
2) Головного управління Державного казначейства України у м. Києві
про скасування рішення та стягнення коштів,-
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Горизонт Фіш"(далі по тексту - ТОВ "Горизонт Фіш") звернулось до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі по тексту -Київська регіональна митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, яким просило визнати дії відповідача щодо складання рішення про коригування митної вартості товарів від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/610066/2 протиправними; визнати дії митниці щодо складання картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/10091 протиправними; скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/610066/2; скасувати картку відмови митниці в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/10091; стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві надмірно сплачених при митному оформленні товару ТОВ "Горизонт Фіш" коштів: податок на додану вартість на суму 108 879,12 грн. та митного збору на суму 10 674,42 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року у справі № 826/19217/13-а в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі № 826/19217/13-а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Київської міжрегіональної митниці щодо складання рішення про коригування митної вартості товарів від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/610066/2 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/10091; скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/610066/2 та скасовано картку відмови Київської міжрегіональної митниці в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/10091.В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Київська регіональна митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить вищезазначене судове рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
ТОВ "Горизонт Фіш" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідності судового рішення суду апеляційної інстанції обставинам справи та вимогам законодавства України, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, судове рішення - без змін.
Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії Київської міжрегіональної митниці щодо складання рішення про коригування митної вартості товарів від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/610066/2 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/10091; скасування рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/610066/2 та скасування картки відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/10091.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Горизонт Фіш" (Покупець) укладено генеральний (зовнішньоекономічний) контракт від 25 липня 2013 року № 04 з фірмою нерезидентом "СалмонесКаманчака С.А.", Чилі (Продавець) на купівлю товару - "форель свіжоморожена патрана, без вмісту солі та спецій, не піддана кулінарній та термічній обробці, не в первинній упаковці виробник: "SalmonesCamanchaca S.A.", країна виробництва - Чилі (CL).
ТОВ "Горизонт Фіш" 31 жовтня 2013 року подано до митного органу електронну митну декларацію № 100250000/2013/008322 в режимі імпорт та товаросупровідні документи на товар, зазначені в графі 44 ВМД.
Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
За результатами розгляду поданих позивачем до митного оформлення документів, на підставі спрацювання критерію ризику АС АУР (автоматизована система аналізу та управління ризиками), митницею виявлено, що митна вартість поданого до митного оформлення товару є заниженою з порівнянням до подібних товарів.
В результаті контролю митного органу встановлено, що документи, надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а також містять неточності та розбіжності.
Митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, про що декларант був повідомлений.
На вимогу митного органу, позивачем подано витребувані документи крім висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товару від 05 листопада 2013року № 100250000/2013/610066/2.
Митна вартість визначена митним органом за резервним методом.
Складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05 листопада 2013 року № 100250000/2013/10091.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, або скориговану за результатами контролю, здійсненого митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За нормою частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) закріплено в статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні основні документи, що до дотримання позивачем вимог статті 53 Кодексу та надання відповідачу для митного оформлення імпортованого товару відповідних документів, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів.
З матеріалів справи вбачається, що митний орган вказав на певні розбіжності в поданих декларантом документах, які на його думку, дають підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів.
Митниця наголошує, що відповідно до правил "Інкотермс" умови поставки СІF "Вартість, страхування, фрахт" означає, що продавець несе ті ж обов'язки, що за умовами СFR, проте він повинен забезпечити морське страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення, продавець укладає договір страхування і виплачує страховику страхову премію.
Покупець повинен прийняти до відома, що згідно з умовами СІF від продавця потрібно лише забезпечення страхування на мінімальних умовах. За результатами перевірки виявлено, що відповідно до комерційних умов поставки СІF до вартості товару включено витрати на страхування, проте органу доходів і зборів (митному органу) не надано документи, що містять такі відомості.
В матеріалах справи міститься страхове свідоцтво та експортний рахунок-фактура, які визначають вартість товару з урахуванням ціни страхової сплати.
Судом першої інстанції зазначено, що за результатами розгляду поданих документів, виявлено відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Суд апеляційної інстанції спростував вищенаведені висновки, оскільки позивачем надано митному органу сертифікат відповідності товару, який повністю підтверджує якісні та вартісні характеристики товару позивача.
Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваної митної декларації записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей.
Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 23 квітня та 1 жовтня 2013 року, 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-85а13, 21-354а13, 21-29а14).
Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Згідно частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року у справі № 826/19217/13-а- залишити без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.