Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Руденко А.М.,

за участю представників сторін: від позивача - Рошета А.І.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р.

у справі № 2а-463/09/2670

за позовом Державного підприємства "Український центр механізації колійних робіт"

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У січні 2009 року Державне підприємство "Український центр механізації колійних робіт" (далі - позивач, ДП "Український центр механізації колійних робіт") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва), в якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2008 р. № 0002952310/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0002952310/0 від 24.12.2008 р.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18.11.2008 р. по 08.12.2008 р., на підставі направлень від 1160/23-40П, від 02.12.2008 р. № 1207/23-40П та згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", посадовими особами ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ДП "Український центр механізації колійних робіт" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 4 479 360 грн. за червень 2008 року на рахунок платника в установі банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період за травень 2008 року, за результатами якої складено акт від 15.12.2008 р. № 231/23-40/31349738 та зроблено висновок, що на порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2008 року на суму 4 479 360 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 24.12.2008 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0002952310/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого до відшкодування на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість у розмірі 4 479 360 грн.

Як вбачається з акту перевірки № 231/23-40/31349738 від 15.12.2008 р., підставами для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, слугували твердження перевіряючих про не встановлення факту використання колійної техніки, імпортованої позивачем на територію України, у своїй господарській діяльності. При цьому контролюючий орган посилався на акт перевірки від 18.08.2008 р. № 149/23-40/31349738.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судами передніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2009 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2011 р. № К/9991/9734/11, по справі № 6/206 за позовом ДП "Український центр механізації колісних робіт" до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень позов задоволено та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.08.2008 р. № 0001852310/0, № 0001862310/0 та від 22.08.2008 р. № 0001902310/0, що стосувались від'ємного значення з податку на додану вартість, яке декларувалось позивачем за травень 2008 року.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що позивач сформував податковий кредит відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки товар (колійна техніка) придбавався позивачем для подальшої реалізації з метою отримання доходу, тобто ним здійснювалась статутна діяльність, яка має всі ознаки господарської відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, у постанові суду першої інстанції від 28.04.2009 р. по справі № 6/206 висновки податкового органу, на підставі яких були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.08.2008 р. № 0001852310/0, №0001862310/0, від 22.08.2008 р. № 0001902310/0 за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", визнано неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, викладені в акті перевірки від 15.12.2008 р. № 231/23-40/31349738 обставини не можуть вважатись судом обгрунтованими, внаслідок спростування Окружним адміністративним судом міста Києва по справі № 6/206 фактів порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", викладених в акті перевірки від 18.08.2008 р. № 149/23-40/31349738, які, у свою чергу, слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з того, що є рішення суду, яке набрало законної сили та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р. у справі № 2а-463/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.