Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про скасування постанови та припису, що переглядається за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року,

У квітні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області (далі - відповідач) про скасування постанови № 40 від 04 квітня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та скасування припису від № 45 від 27 березня 2013 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за результатами проведеної відповідачем перевірки винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 41292 грн. та виданий припис щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Позивач вважає зазначені рішення протиправними, оскільки перевірка була проведена з порушеннями порядку та у його відсутності.

Позивач також зазначив, що гаражі були збудовані у 2010 році на підставі дозволу і плану забудови та належать йому на праві приватної власності, як фізичній особі, і не використовуються ним у підприємницькій діяльності.

На думку позивача, він протиправно притягнутий до відповідальності, оскільки будівництво здійснювалося до набрання чинності Законом, яким встановлена відповідальність за правопорушення у сфері містобудування.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року даний позов задоволено.

Скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області № 40 від 4 квітня 2013 року про визнання винним фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладення штрафу у сумі 41292 грн.

Скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області № 45 від 27 березня 2013 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року апеляційна скарга Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області задоволена.

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року скасована.

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками перевірки 27 лютого 2013 року складено акт, в якому зафіксовано виявлені порушення:

- виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт;

- використання житлового будинку з майстернею по ремонту автомобілів в повному обсязі під майстерню;

- збудовані гаражі експлуатуються без прийняття в експлуатацію.

Відповідачем на підставі складеного акта, позивачу внесено припис № 45, яким вимагалося зупинити експлуатацію вищезазначеного об'єкта до прийняття його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку та повідомити інспекцію про виконання припису до 4 квітня 2013 року.

Позивач з приписом ознайомлений, від його підпису та отримання припису відмовився.

Відповідачем 27 березня 2013 року складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності позивачем, відповідно до якого виявлено порушення виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням статті 34, статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI (3038-17) ).

Відповідно до вказаного вище протоколу, постановою № 40 від 4 квітня 2013 року визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2, п. 4 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 41 292,00 грн. Від підпису та отримання зазначеної позивач відмовився.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані постанова № 40 від 4 квітня 2013 року та припис № 45 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з тих підстав, що не визначена категорія складності об'єкта, крім того, суб'єкти господарювання несуть відповідальність за зазначене правопорушення лише з 19 січня 2012 року, а об'єкт який досліджувався збудовано у 2010 році.

Вищий адміністративний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI, замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності.

Згідно із частиною восьмою статті 36 цього Закону замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Відповідно до частини шостої статті 34 Закону № 3038-VI, право на виконання будівельних робіт настає коли: інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, а також відомості про категорію складності об'єкта будівництва, замовника та підрядників розміщуються на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них).

Згідно із пунктом 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року (553-2011-п) (далі - Порядок № 553), за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки.

Пунктом 17 Порядку № 553 (553-2011-п) передбачено, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до пункту 4 Порядку, накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 6 квітня 1995 року (244-95-п) (далі - Порядок № 244), підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис.

Згідно із пунктом 3 частини четвертої статті 41 Закону № 3038-VI, посадові особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах категорії складності.

Обов`язок реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт передбачено пунктом 2 статті 34 вищезазначеного Закону, згідно із яким замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів будівництва, які належать до I-III категорій складності.

Відповідно до пункту 8 статті 39 Закону № 3038-VI експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, неприйнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) діє лише з 2011 року, а тому на час закінчення будівництва гаражу позивач не міг порушити норми неіснуючого на той момент закону, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, датою проведення контролю та внесення відповідних змін в технічну документацію щодо домоволодіння по вулиці Островського, 216 вказано 22 жовтня 2012 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що до позивача Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області обґрунтовано застосовано штрафні санкції, передбачені абзацом 2 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Декларація зареєстрована відповідачем 26 грудня 2012 року, а згідно загального журналу робіт, акту приймання виконаних робіт, актів на закриття прихованих робіт, будівельні роботи виконувались з 22 грудня 2012 року по 25 грудня 2012 року; виконання будівельних робіт без наявності проектно-технологічної документації, що є порушенням п.3 ДБН А.3.1-5-2009; п.9.1 ДБН В.2.3-5-2001.

Тому твердження, що будівництво гаражів було здійснено до набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та встановлення відповідальності за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI (4220-17) є безпідставними.

Відповідно до статті 32 Закону № 3038-VI усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз приписів наведеної статті у системному зв'язку з іншими нормами Закону № 3038-VI (3038-17) та Порядку дає підстави для висновку, що вона встановлює загальне правило визначення категорії складності об'єкта будівництва. У випадках же, коли проектна документація на об'єкт будівництва відсутня чи об'єкт їй не відповідає, віднесення такого об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності належало до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів.

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (на сьогодні - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю) за змістом статей 6, 7 Закону № 3038-VI здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, зокрема контроль за дотриманням законодавства, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.

Частиною третьою статті 41 Закону № 3038-VI та частиною другою статті 3 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI (4220-17) ; далі - Закон № 208/94-ВР (208/94-ВР) ) до повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю віднесено також розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення, наприклад, накладення штрафу за експлуатацію неприйнятого в експлуатацію об'єкта будівництва. Розмір штрафу за таке правопорушення залежить від категорії складності об'єкта будівництва (пункт 6 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР).

Визначення категорії складності об'єкта будівництва за відсутності проектної документації, у якій би було зазначено відповідну категорію, не віднесено до компетенції жодного іншого державного органу.

Висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача повноважень на віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності, за встановлених обставин, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Тому висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні цього позову є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.