Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Зайця В.С.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства "Житловик-2" до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Визнано вимоги Самарської районної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про повернення коштів у розмірі 3 536,41 грн. на виплату допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_4 протиправними. Стягнуто з Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності кошти в розмірі 17454,57 грн. на користь приватного підприємства "Житловик-2" як несплачену допомогу по вагітності та пологах ОСОБА_4

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 12.03.2010 року по 13.03.2010 року ФСС з ТВП згідно з наказом від 25.02.2010 року № 13 проведена перевірка ПП "Житловик-2" з питань правильності нарахування, перерахування страхових внесків і використання коштів ФСС з ТВП за період з 01.01.2008 року по 01.01.2010 року. По результатам перевірки складено акт від 13.03.2010 року.

При перевірці використовувались дані звітів Ф4-ФСС з ТВП, зведені нарахування по заробітній платі, графіки та табелі робочого часу, штатні розписи, звіти про персоніфікований облік до Пенсійного фонду України, накази про прийняття та звільнення працівників.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_4 призначена допомога по вагітності та пологах. Підставою для призначення допомоги є ксерокопія листка непрацездатності № 473167 з 05.10.2009 року по 07.02.2009 року та довідка про середню заробітну плату (дохід) з основного місця роботи ОСОБА_4 КВ ЖРЕП Самарського району, де вона працювала заступником головного бухгалтера на умовах неповного робочого дня. Розрахунок допомоги було виконано на підставі п. 2.1 Порядку № 1266 (1266-2001-п) , порушень в проведенні розрахунку перевіркою не встановлено.

На підставі заяви ОСОБА_4 від 30.04.2009 року та наказу роботодавця в особі директора ПП "Житловик-2" ОСОБА_5. "Про прийняття на роботу" від 30.04.2009 року № 1-к, ОСОБА_4 прийнято на посаду бухгалтера на 0,5 ставки посадового окладу згідно штатного розпису на умовах неосновної роботи. Штатним розписом, затвердженим 01.05.2009 року передбачений посадовий оклад бухгалтера в розмірі 1200,00 грн. (0,25 ставки 600,00 грн.), згідно якого нараховано заробітну плату застрахованій особі в травні та червні 2009 року.

В липні 2009 року збільшено посадові оклади директору і бухгалтеру по 1320,00 грн. Згідно затвердженого штатного розпису працівникам, що займають ці посади в липні 2009 року нараховано по 660,00 грн. На підставі заяви ОСОБА_4 від 30.07.2009 року, наказом директора від 31.07.2009 року № 2-к її звільнено з посади за власним бажанням. Наказом від 01.09.2009 року № 5-к на підставі заяви ОСОБА_4 від 31.08.2009 року, останню прийнято на посаду бухгалтера на умовах неосновної роботи з оплатою 0,5 ставки. Згідно штатного розпису, затвердженого 01.09.2009 року, збільшено посадовий оклад бухгалтера, який з 01.09.2009 року становив 10 600,00 грн. (0,5 ставки 5300,00 грн.). Відповідно до Додатку № 3 до акту перевірки від 13.03.2011 року сума, відображена страхувальником у звіті (ф.4-ФСС з ТВП) по допомозі з тимчасової втрати працездатності, по вагітності та пологах складає 21161,75 грн., фактично встановлено перевіркою суму 21161,75 грн.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 звільнялась з підприємства та з 01.09.2009 року прийнята знову, до розрахункового періоду ввійшла заробітна плата, нарахована тільки за вересень 2009 року. 21.01.2010 року та 23.02.2010 року Самарською районною виконавчою дирекцією профінансовано ПП "Житловик-2" на загальну суму 3536,41 грн.

09.06.2010 року на адресу ПП "Житловик-2" надійшов лист Самарської районної виконавчої дирекції № 01-23/406 від 08.06.2010 року "Про зловживання при нарахуванні допомоги по вагітності та пологах" з відмовою виплати допомоги, у зв'язку з тим, що зазначене підвищення посадового окладу є зловживанням своїм службовим становищем директора ПП "Житловик-2" ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що Самарською районною виконавчою дирекцією неправомірно заявлено вимогу про повернення коштів в розмірі 3536,41 грн. та безпідставно відмовлено у виплаті залишку допомоги в сумі 17625,34 грн., оскільки знайшли підтвердження доводи позивача про збільшення з 01.09.2009 р. обсягу роботи бухгалтера, внаслідок підготовки тендерної документації для участі ПП "Житловик-2" в тендері, що стало підставою для збільшення окладу бухгалтера.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваних рішень, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються на: 1) виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, на поховання; 2) фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей, позашкільне обслуговування, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків; 3) утворення резерву страхових коштів у розрахунку не менш як на п'ять календарних днів для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб; 4) забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Згідно із статтями 50-53 Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за погодженням з Фондом.

При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року N 1266 (1266-2001-п) затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку (грошового забезпечення) з поважних причин, що зазначені у пункті 4 цього Порядку (до таких відносяться тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), або якщо страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата (грошове забезпечення) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.

Крім того, відповідно ст. 96 КЗпП України встановлено, що основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифна система оплати праці використовується для розполяжу робіт залежно від їх складності, а працівників-залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

При цьому, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому факту, що з 01.09.2009 року ОСОБА_4 встановлено розмір посадового окладу в сумі 10 600,00 грн., однак до 01.09.2009 року вказаний оклад становив 1 880,00 грн., тобто відбулось збільшення окладу в 5,6 рази, а після 01.11.2009 року вказаний оклад бухгалтера знову складає 1 880,00 грн, як і до 01.09.2009 року.

Посилання на проведення прокуратурою Самарського району м.Дніпропетровська перевірки щодо зловживань при нарахуванні допомоги ОСОБА_4 не може бути єдиним та достатнім доказом правомірності такого нарахування.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч.2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 КАС України.