Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р.

у справі № 2а/0270/3040/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест"

до 1) Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (далі - позивач, ТОВ "Барлінек Інвест") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач-1, Вінницька ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Вінницькій області), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило суд: - визнати бездіяльність Вінницької ОДПІ щодо ненадання ГУ ДКС України у Вінницькій області висновків про відшкодування ТОВ "Барлінек Інвест" сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року в розмірі 105 067 грн., за квітень 2009 року в розмірі 357 703 грн., за вересень 2009 року в розмірі 166 367 грн., за жовтень 2009 року в розмірі 30 963 грн., за листопад 2009 року в розмірі 2 876 грн., за грудень 2009 року в розмірі 47 794 грн. протиправною; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Барлінек Інвест" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року в розмірі 105 067 грн., за квітень 2009 року в розмірі 357 703 грн., за вересень 2009 року в розмірі 166 367 грн., за жовтень 2009 року в розмірі 30 963 грн., за листопад 2009 року в розмірі 2 876 грн., за грудень 2009 року в розмірі 47 794 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р., адміністративний позов задоволено: визнано бездіяльність Вінницької ОДПІ щодо ненадання ГУ ДКС України у Вінницькій області висновків про відшкодування ТОВ "Барлінек Інвест" сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року в розмірі 105 067 грн., за квітень 2009 року в розмірі 357 703 грн., за вересень 2009 року в розмірі 166 367 грн., за жовтень 2009 року в розмірі 30 963 грн., за листопад 2009 року в розмірі 2 876 грн., за грудень 2009 року в розмірі 47 794 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Барлінек Інвест" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2009 року 105 067 грн., за квітень 2009 року в розмірі 357 703 грн., за вересень 2009 в розмірі 166 367 грн., за жовтень 2009 року в розмірі 30 963 грн., за листопад 2009 року в розмірі 2 876 грн., за грудень 2009 року 47 794 грн.; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість за березень-грудень 2009 року. Актами від 01.07.2009 р. № 65/2340/34004579, від 31.08.2009 р. № 153/0701/34004579, від 10.12.2009 р. № 300/0701/34004579, від 02.02.2010 р. № 30/0701/34004579, від 17.03.2010 р. № 89/0701/34004579 про результати позапланових виїзних перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року зафіксовано відсутність порушень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Як слідує з матеріалів справи, актами перевірок податкового органу не встановлено порушення позивачем вимог пунктів 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість. Крім того, відповідач-1 не надав будь-яких доказів, які б свідчили про порушення контрагентами позивача податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та сплати такого податку так як і не надано доказів направлення запитів щодо проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Згідно статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (чинному на момент виникнення спірних правовідносин), у 2010 році передбачається здійснити відшкодування податку на додану вартість платникам, у яких суми податку задекларовані до відшкодування до 1 травня 2010 року, підтверджені перевірками та не відшкодовані на дату набуття чинності цим Законом, шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики понад обсяги, встановлені додатком 2 до цього Закону, з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного статтею 10 цього Закону, з терміном обігу п'ять років.

На обсяг випущених облігацій внутрішньої державної позики Міністерство фінансів України збільшує відповідні показники фінансування державного бюджету понад обсяги, затверджені у додатку 2 до цього Закону (2154-17) , та зменшує відповідні показники доходів державного бюджету, визначені у додатку 1 до згаданого Закону.

Порядок випуску, обігу, погашення зазначених облігацій внутрішньої державної позики, а також нарахування процентів на них затверджується Кабінетом Міністрів України, при цьому має бути забезпечено рівність умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування податку на додану вартість, добровільність здійснення такого відшкодування та заінтересованість усіх платників податку.

На виконання наведеної норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (2154-17) прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2010 р. № 368 (368-2010-п) , якою затверджено Основні умови випуску облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість та Порядок випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики із строком обігу п'ять років.

Основні умови випуску облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість є публічною пропозицією платникам податку щодо оформлення відшкодування сум з податку на додану вартість.

У свою чергу, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, публічна пропозиція є різновидом пропозиції укласти договір, що випливає, зокрема, зі змісту статей 632, 699 Цивільного кодексу України, а також статті 178 Господарського кодексу України. Відповідно прийняття публічної пропозиції потребує акцепту (згоди) з боку особи, якій вона адресована, і є добровільним.

Згода платника податку на здійснення відшкодування йому податку на додану вартість за рахунок облігацій внутрішньої державної позики висловлюється шляхом подання відповідної заяви, як це передбачено пунктом 10 Порядку випуску, обігу, погашення облігацій внутрішньої державної позики. Форма такої заяви встановлена у додатку 2 до зазначеного Порядку.

Добровільність прийняття публічної пропозиції держави платниками податку на додану вартість, відображена в Основних умовах та Порядку, кореспондується з приписами частини третьої статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік". Вказаною нормою передбачено забезпечити рівність умов для всіх платників податку щодо визначення способу відшкодування податку на додану вартість, добровільність здійснення такого відшкодування та заінтересованість усіх платників податку.

Застосування платниками податку на додану вартість будь-яких способів бюджетного відшкодування здійснюється відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Беручи до уваги викладене, а також те, що позивачем не подавалась відповідна заява для отримання облігацій внутрішньої державної позики, що є правом, а не обов'язком позивача, та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. у справі № 2а/0270/3040/12 - залишити без змін.

Скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21.11.2012 р., якою зупинено виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 27.08.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 р. у справі № 2а/0270/3040/12.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.