Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Конюшка К.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання незаконною відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області про визнання незаконною відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій Пенсійного фонду, що полягають у відмові призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за наявності усіх обставин, необхідних для її призначення.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року, позов задоволено: визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області призначити ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області призначити ОСОБА_2 з 20.01.2010 пенсію на пільгових умовах у зв'язку з виконанням ним роботи машиніста аміачних холодильних установок в період з 01.09.1985 по 01.04.1998, що включена до Списку № 2.

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в січні 2010 року позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2. На підтвердження стажу, необхідного для призначення пенсії позивач надав копію трудової книжки та довідку Прилуцької райспоживспілки, відповідно до яких в період з 1 вересня 1985 року по 1 квітня 1998 року позивач працював повний робочий день машиністом холодильних установок, що обслуговує аміачно-холодильні установки.

Пенсійним фондом відмовлено позивачу в призначенні пільгової пенсії з підстав, що на підприємстві де працював позивач не проводилася атестація робочих місць, а відтак у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пільгової пенсії. Також, на думку відповідача, підстави для призначення позивачу пільгової пенсії відсутні, оскільки на зазначеній роботі позивач працював за сумісництвом, тобто, не повний робочий день, як того вимагає законодавство для призначення пільгової пенсії за Списком № 2.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пільгової пенсії, позивач звернуся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем безпідставно, всупереч чинному законодавству та наданим позивачем документам, відмовлено останньому в призначені пільгової пенсії.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаним висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, в тому числі працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Зі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вбачається, що право на призначення пільгової пенсії пов'язано лише із наявністю відповідного стажу на роботі, передбаченої Списком № 1 або Списком № 2.

Відповідно до постанов Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 (v1173400-56) та Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 (162-94-п) професія машиніста аміачно-холодильних установок дає право на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 2.

Судами встановлено, що на підтвердження факту роботи машиністом аміачно-холодильних установок та, відповідно, права на призначення пільгової пенсії позивачем було надано:

- копію трудової книжки;

- довідку Прилуцької районної спілки споживчих товариств;

- довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно якої у період з 01.04.1986 (наказ від 08.04.1986 № 9) по 01.04.1998 (наказ від 01.04.1998 № 5) позивач працював повний робочий день машиністом холодильних установок оптово-торгівельної бази райспоживспілки, що обслуговує аміачно-холодильні установки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем документи повністю відповідають вимогам чинного законодавства та дають змогу встановити факт роботи позивачем машиністом аміачно-холодильних установок.

При цьому, доводи відповідача про відсутність підстав для призначення позивачу пільгової пенсії спростовуються наступним.

Аналізуючи доводи відповідача щодо наявності підстав для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії, колегія суддів виходить з наступного.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про той факт, що не проведення підприємством, на якому працював позивач, атестації робочих місць не може позбавляти особу її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Так само правильним є висновок судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості доводів відповідача про неможливість призначення позивачу пенсії на пільгових умовах у зв'язку із суміщенням посад з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач, в період з 1985 року по 1989 рік працював за договором музикантом Прилуцького госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування Прилуцької райспоживспілки.

Разом з тим, під час судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що робота позивача музикантом здійснювалася по суботам і неділям з 20.00 по 23.00, тобто, в позаробочий час і не впливала на роботу за основною посадою машиніста холодильних установок.

Дана обставина підтверджується також відомостями по нарахуванню позивачу заробітної плати за 1985 - 1989 року (відповідно до договору із Прилуцьким госпрозрахунковим об'єднанням підприємств громадського харчування).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо безпідставності відмови Пенсійного фонду у призначенні позивачу пільгової пенсії та, відповідно, щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Прилуках та Прилуцькому районі Чернігівської області відхилити, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.