826/16751/13-а Про скасування рішення про коригування митної вартості товару - 26.11.2014 Прийняття

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представників Київської міжрегіональної митниці товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнт" Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В.. Стрелець Т.Г., Руденко Н.В., Маньковської К.Е., Мовчана А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнт" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

22 жовтня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Еколан Інгредієнт" (далі - ТОВ "Еколан Інгредієнт") пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 29 травня 2013 року № 100270000/2013/400567/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100270000/2013/20536 від 27 травня 2013 року; стягнення на його користь з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 62 213,08 грн. та мито в розмірі 18 985,22 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товару від 29 травня 2013 року № 100270000/2013/400567/2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Еколан Інгредієнти" задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року скасовано в частині відмови в стягненні на користь ТОВ "Еколан Інгредієнти" з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 62 213,08 грн. та мита в розмірі 18 985,22 грн. та ухвалено нову, якою позов задоволено в цій частині.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржники оскаржили їх.

У касаційних скаргах Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просять рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Судами встановлено, що ТОВ "Еколан Інгредієнти" є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

11 січня 2010 року між ТОВ "Еколан Інгредієнти" та компанією "Larchfield." (Великобританія) було укладено договір-поставки (контракт) № 78/01-10 соєвого лецитину в кількості 24200 кг

Відповідно до даного договору товар поставляється на умовах "DDU, EXW, FCA" (ІНКОТЕРМС-2000).

27 травня 2013 року на підставі вказаного контракту позивачем було ввезено на митну територію України згаданий товар.

Позивачем для митного оформлення товару була подана вантажна митна декларація 100270000/2013/223215 від 27 травня 2013 року з визначенням вартості придбаного товару за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості (загальна сума за рахунком 33759,00 доларів США).

На підтвердження митної вартості товару митному органу були надані документи, які передбачені частинами 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України (4495-17) ), перелік яких наведений у графі 44 МД № 100270000/2013/223215 від 27 травня 2013 року (відповідно до класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій"), зокрема: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності № 100/2012/0004799 від 21 травня 2013 року (код 1602); міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) № 391779 (код 2730); коносамент № 4731-0177-304.012 (код 2761); рахунок-фактура (інвойс) № 10749 від 17 квітня 2013 року (код 3105); пакувальний лист № 801 від 17 квітня 2013 року (код 3141); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується № 78/01-10 від 11 січня 2010 року (код 4100).

За результатами розгляду Митницею поданих до митного оформлення документів, у вказаних документах були виявлені розбіжності: статтею 1.1 контракту вказано, що товар поставляється на умовах поставки DDU, EXW, FCA (ІНКОТЕРМС-2000), а в поданій митному органу митній декларації № 100270000/2013/223215 від 27 травня 2013 року умовами поставки зазначені - DAP Київ; у коносаменті № 4731-0177-304.012 та у міжнародній товарно-транспортній накладні (СМR) № 391779 кінцевий пункт доставки "Одеса", а у рахуноку-фактурі (інвойс) № 10749 від 17 квітня 2013 року та пакувальному листі № 801 від 17 квітня 2013 року - DAP Київ.

Відповідачем у зв'язку з виявленими розбіжностями щодо митної вартості товару відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України було запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару:

- договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаним з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійсненя платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовоми, визначеними договором (угоди,контрактом);

- каталоги, прайс-листи виробника товару;

- платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів, містять реквізити для ідентифікації товару;

- копію митної декларації країни відправлення товару;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На вимогу митного органу декларантом додатково було подано:

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 182 від 17 травня 2013 року;

- внутрішній договір (контракт) доручення № 62/09-Т від 03 березня 2009 року;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) № 1 від 30 грудня 2010 року;

- сертифікат походження товару загальної форми №/2013-14/00192 F-1314 (N) від 16 квітня 2013 року.

29 травня представник позивача, уповноважений на декларування, повідомив про неможливість надання висновків ДП "ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ" (ДЗІ) та Торгово-промислової Палати У?країни (ТПП).

29 травня 2013 року митним постом "Столичний" Київської регіональної митниці було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 100270000/2013/400567/2, яким було скориговано митну вартість товару (загальна сума за рахунком) з 33759,00 доларів США до 52030,00 доларів США.

Митницею було визначено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях.

У тексті вказаного рішення зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до пункту 2 статті 58 МК України не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально; метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості); метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості); метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків; метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Скоригована митна вартість товарів ґрунтується на митній вартості товарів, подібних за якісними характеристиками, митне оформлення яких уже здійснене за митними деклараціями від 03 грудня 2012 року № 1001190000/2/415186, від 25 грудня 2012 року № 100270000/2/416526.

Відповідно до пункту 6 статті 54 та статті 256 МК України в зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/400567/2 від 29 травня 2013 року митним органом було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 100270000/2013/20536 від 27 травня 2013 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 29 травня 2013 року № 100270000/2013/400567/2, суд першої інстанції зазначив, що митниця, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товару, не довела неможливості послідовного застосування другого, третього методів визначення митної вартості.

Суд першої інстанції, відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 62 213,08 грн. та мита в розмірі 18 985,22 грн., зазначив, що повернення мита та податку на додану вартість, надміру сплаченого позивачем внаслідок винесення рішення про визначення митної вартості, має відбуватися у порядку, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) .

Оскільки такий порядок не дотримано, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції прийшов до протилежного висновку та зазначив, що оскільки неправильна оцінка митної вартості товарів призвела до зайвої сплати позивачем мита та податку на додану вартість, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом стягнення з Державного бюджету України зайво сплаченого податку на додану вартість в сумі 62213,08 грн. та мита в сумі 18985,22 грн..

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із зазначеною позицією судів першої та апеляційної інстанції погоджується частково із огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частини 1, 2, 5, 6, 7 статті 54 кодексу).

Частинами 1, 2 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Як вбачається із матеріалів справи митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості містили розбіжності, зокрема статтею 1.1 контракту вказано, що товар поставляється на умовах поставки DDU, EXW, FCA (ІНКОТЕРМС-2000), а в поданій митному органу митній декларації № 100270000/2013/223215 від 27 травня 2013 року умовах поставки зазначені - DAP Київ; у коносаменті № 4731-0177-304.012 та у міжнародній товарно-транспортній накладні (СМR) № 391779 кінцевий пункт доставки "Одеса", а у рахуноку-фактурі (інвойс) № 10749 від 17 квітня 2013 року та пакувальному листі № 801 від 17 квітня 2013 року - DAP Київ.

Здійснення поставки товару на умовах DDU, EXW, FCA або DAP згідно Інкотермс-2000 передбачають різний обсяг обов'язків та відповідальності постачальника товару, що впливає на розподіл витрат між продавцем та покупцем, що в свою чергу впливає на митну вартість товару.

Оскільки з поданих позивачем на вимогу митного органу документів розбіжності щодо визначення умов поставки неможливо було усунути, колегія суддів вважає, що митним органом обґрунтовано не застосовано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), щодо товарів які імпортуються заявлений декларантом.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи у рішенні відповідача про коригування митної вартості товару № 100270000/2013/400567/2 від 29 травня 2013 року зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості); метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Разом з цим зазначено, що визначена митна вартість товарів за резервним методом ґрунтується на митній вартості товарів, подібних за якісними характеристиками, митне оформлення яких уже здійснене за митними деклараціями від 03 грудня 2012 року № 1001190000/2/415186, від 25 грудня 2012 року № 100270000/2/416526.

З наведеного вбачається, що у митного органу була можливість визначити митну вартість товару використовуючи другорядні методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів або за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів).

Враховуючи зазначене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права та прийшли до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товару від 29 травня 2013 року № 100270000/2013/400567/2.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7, 8 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) .

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалася в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом Національного банку України, встановленим на день, коли відбулася їх сплата.

Повернення не здійснюється, якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України (2755-17) .

Відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення у порядку, передбаченому законодавством.

Наказом Державної митної служби України 20 липня 2007 року затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами № 618 (z1097-07) (далі - Порядок повернення № 618).

Даний Порядок повернення № 618 визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 Митного кодексу України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення № 618 (z1097-07) для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (z1095-07) (далі - Порядок взаємодії № 611/147), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії № 611/147 (z1095-07) .

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення № 618 (z1097-07) помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Частиною 1 статті 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії № 611/147 (z1095-07) на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що однієї із передумов повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів на підставі заяви декларанта про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, є прийняття митним органом, що здійснював оформлення митної декларації, рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Оскільки митним органом після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею, рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, не приймалось, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Еколан Інгредієнти" надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 62 213,08 грн. та мита в розмірі 18 985,22 грн..