Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Ланченко Л.В.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 року

по справі № 2а/2570/3643/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Відкрите акціонерне товариство "Чернігівбуд" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2011 року № 0002842320, №0002852320, №0002862320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 року вимоги адміністративного позову задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено резолютивну частину наступним чином: "Позов Відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд" задовольнити частково. Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0002842320 та № 0002862320 від 22.06.2011 року. Визнати частково нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові № 0002852320 від 22.06.2011 року на загальну суму 1194774,00 грн., в т. ч: за основним платежем в сумі 955819,00 грн. за штрафними санкціями в сумі 238955,00 грн. В іншій частині позову відмовити".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у місті Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка ВАТ "Чернігівбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.06.2011 року № 0002842320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1539795,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 384949,00 грн., № 0002852320, яким ВАТ "Чернігівбуд" визначено податкове зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у розмірі 981212,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 245303,00 грн., № 0002862320, яким позивачу визначено адміністративний штраф у розмірі 510,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ), колегія суддів погоджується з наступними висновками суду апеляційної інстанції.

Судами встановлено, що договором № 08-2010/1 про організацію спорудження об'єкту будівництва від 27.08.2010 року у відповідності до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми, і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) встановлений порядок взаємодії між довірителями (фізичними особами - інвесторами), управителем (ПАТ "Банк "Демарк") та Забудовником (позивач).

Оскільки у розумінні п. 1.31 ст. 1 Закону № 283/97-ВР відсутній факт продажу товарів, робіт (послуг) до моменту завершення будівництва об'єкту інвестування, такі господарські операції є отриманням коштів у довірче управління і передбачають виникнення боргових зобов'язань позивача, як забудовника, безпосередньо перед довірителями, а не перед ПАТ "Банк "Демарк", що мають бути погашеними після прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва та наступного оформлення права власності довірителей на відповідні об'єкти інвестування (квартира) в об'єкті будівництва.

Відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону № 283/97-ВР з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), в тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, в тому числі шляхом погашення облігацій.

Таким чином, відповідно до Закону № 283/97-ВР (283/97-ВР) кошти, отримані позивачем від ФФБ для фінансування спорудження об'єкту будівництва, не повинні включатися до складу валового доходу платника податків, а витрати позивача не повинні включатися до складу валових витрат позивача, та у податковому періоді, на який припаде введення об'єкту будівництва в експлуатацію та як наслідок реалізації майнових прав довірителей на об'єкти інвестування (квартири), позивач зобов'язаний буде включити до складу валових доходів різницю між сумою коштів, отриманих позивачем від довірителей ФФБ через ПАТ "Банк "Демарк", та розміром фактичних витрат позивача, пов'язаних із спорудженням об'єкта будівництва.

Що стосується висновку податкового органу про порушення позивачем приписів пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 7.1, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 283/97-ВР та не нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при поставці ТОВ "Мантекс" 41/48 ідеальної частки будівлі у відповідності до укладеної мирової угоди від 20.08.2010 року, яка набула чинності з 20.08.2010 року, в результаті чого було занижено податкові зобов'язання на загальну суму 825393,00 грн., в т.ч. за серпень 2010 р. на 825393,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Текстом мирової угоди передбачено, що нерухоме майно вважається переданим ТОВ "Мантекс" з моменту підписання між ТОВ "Мантекс" та ВАТ "Чернігівбуд" акту приймання-передачі об'єкту нерухомості, а право власності на нього виникає у ТОВ "Мантекс" в момент набуття чинності ухвалою суду про затвердження цієї мирової угоди (п. 9 мирової угоди затвердженої ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20.08.2010 року по справі № 11/124, що набрала законної сили 20.08.2010 року).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Мантекс" та ВАТ "Чернігівбуд" акт приймання-передачі 41/48 ідеальної частки будівлі загальною площею 2779,1 кв.м., за адресою вул. Г. Полуботка, 22 в м. Чернігові не підписувався, вказаний об'єкт нерухомості з балансу ВАТ "Чернігівбуд" на баланс ТОВ "Мантекс" не передавався.

Отже, відповідно норм чинного законодавства, позивач мав включити до складу валового доходу суму 126965,00 грн. попередньої оплати згідно платіжного доручення № 7 від 03.08.2010 року та нарахувати на вказану суму податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Висновок податкового органу про необхідність включення до складу валового доходу позивача всієї вартості 41/48 ідеальної частки будівлі та нарахування на таку суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість суперечить нормам чинного законодавства, оскільки законами не передбачено таку підставу як виникнення права власності у покупця підставою для виникнення обов'язку у продавця включити до складу валового доходу продавця суми проданого товару та нарахування на таку суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності накладення на позивача штрафної санкції за ненадання завірених копій документів, оскільки, як вірно встановлено апеляційним судом, позивачем було надано на перевірку (при здійсненні податкового контролю) всі документи їх копії, які вимагалися відповідачем.

Щодо порушення позивачем пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону № 283/97-ВР, що в свою чергу призвело до заниження валового доходу позивача за 2010 рік в розмірі 4237095,00 грн., необхідно зазначити наступне.

Виходячи з приписів п.п. 12.1.1, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону № 283/97-ВР позивач зобов'язаний був включити до складу валового доходу за 2010 рік суму у розмірі 329333,32 грн. несплачених відсотків за користування кредитом, які стягнуті з позивача на користь АКІБ "УкрСиббанк" згідно рішення господарського суду Чернігівської області від 18.11.2009 року по справі № 19/132.

Згідно з пп. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на: сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Відповідно до пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону № 283/97-ВР суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат, або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів.

Таким чином, відповідачем неправомірно включено до складу валового доходу позивача за 2010 рік суму у розмірі 386750,01 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 21012,39 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, які стягнуті з позивача на користь АКІБ "УкрСиббанк" згідно рішення господарського суду Чернігівської області від 18.11.2009 року по справі № 19/132.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР та пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), колегія суддів погоджується з наступними висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП "Карілон", апеляційним судом правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження включення витрат за спірним договором № 01/07 на продаж та встановлення конструкцій із ПВХ до валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (z0168-95) , зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) визначає податкові накладні.

Враховуючи те, що податковий кредит в загальній сумі 155819,66 грн., сплачений в ціні товару у зв'язку з придбанням товарів та послуг у ПП "Карілон" з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, ВАТ "Чернігівбуд" правомірно включило його до складу свого податкового кредиту.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону № 283/97-ВР, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем не наведено доказів, мотивів чи інших суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності позивача, які б підтверджували, що ВАТ "Чернігівбуд" та ПП "Світалія" є пов'язаними особами в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону № 283/97-ВР.

Положення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 283/97-ВР встановлюють лише розмір витрат, які платник податків має право віднести до складу валових витрат по операціям з пов'язаними особами і такий розмір обмежується звичайною ціною, обов'язок доказування розміру якої у відповідності до п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону № 283/97-ВР покладається на податковий орган.

Платники податків (сторони орендних відносин) по операціям оренди зобов'язані здійснювати визначення своїх валових доходів та валових витрат по факту нарахування орендного платежу, або по факту сплати таких платежів, а не лише по факту сплати орендних платежів, як вважає податковий орган.

Наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) по оренді приміщення та розрахунковими документами по взаємовідносинам позивача з ПП "Світалія" підтверджується правомірність нарахування позивачем за 2010 рік валових витрат по орендним взаємовідносинам з ПП "Світалія".

Від'ємне значення об'єкту оподаткування, що відображено позивачем в рядку 04.9 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік складає 9211684,00 грн. та відповідно задекларовано ним у складі валових витрат підприємства за 1 квартал 2010 року в сумі 9211684,00 грн., а в наступних податкових періодах 2010 року в розмірі 20% від вказаної суми, а саме в розмірі 1842337,00 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову у відповідній частині.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 року по справі № 2а/2570/3643/2011 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала складена у повному обсязі 28.11.2014 р.