Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Розваляєвої Т.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.08.2012 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про скасування вимоги від 02.04.2012 року № Ф 659,

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про скасування вимоги від 02.04.2012 року № Ф 659.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.08.2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково. Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.08.2012 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.08.2012 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 у січні та лютому 2011 року перебувала на обліку як фізична особа-підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування.

На підставі приписів статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо позивача була винесена вимога про сплату боргу від 02.04.2012 року № Ф-659 на суму 653,06 грн.

Вважаючи дану вимогу неправомірною, ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом про її скасування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Частиною 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини 1 статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини 1 статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно із частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах 3 та 4 пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що оскільки позивач у січні - лютому 2012 року був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та внески до Пенсійного фонду не сплачувала, вимога управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про скасування вимоги від 02.04.2012 року № Ф 659 є правомірною.

Посилання ОСОБА_2 на те, що вона з 04.05.2007 року є пенсіонером за віком та отримує відповідно до закону пенсію, отже в силу частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", звільнена від сплати єдиного внеску, не заслуговують на увагу, оскільки норма, якою передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, набрала чинності з 06.08.2011 року, а борг зі сплати єдиного внеску у позивача виник за січень - лютий 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці про скасування вимоги від 02.04.2012 року № Ф 659 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.