Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Розваляєвої Т.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" на постанову Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до Полтавської міської ради про скасування рішення Полтавської міської ради від 06.07.2012 року в частині передачі Відкритому акціонерному товариству "Укртранснафта" в оренду земельної ділянки,

У травні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Полтавської міської ради про скасування рішення Полтавської міської ради від 06.07.2012 року в частині передачі Відкритому акціонерному товариству "Укртранснафта" в оренду земельної ділянки.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2012 року у задоволенні позовних вимог Публічному акціонерному товариству "Укртранснафта" було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" було залишено без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2012 року - без змін.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта", не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Полтавською міською радою подано заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просить залишити касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що будівлі і споруди виробничої бази Управління зв'язку філії "ПДМН" ВАТ "Укртранснафта", розташовані на земельній ділянці, за адресою: м. Полтава, вул. Луценка, 27, належать державі в особі Верховної ради України і перебувають у повному господарському відданні ВАТ "Укртранснафта" на підставі рішення виконавчого комітету Октябрської районної ради у м. Полтава від 09.06.2009 року № 260. Дана земельна ділянка використовується на підставі державного акта на право постійного користування землею № 54, виданого у 1979 році Полтавській експлуатаційно-технічній конторі зв'язку нафтогазодобувного управління "Полтаванафтогаз", в подальшому реорганізованій в Управління зв'язку філії "ПДМН" ВАТ "Укртранснафта".

08.06.2010 року позивач звернувся до Виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо оформлення довгострокової оренди ПАТ "Укртранснафта" на виробничі будівлі Управління зв'язку, за адресою: м. Полтава, вул. Луценка, 27.

Рішенням Полтавської міської ради від 06.07.2010 року ВАТ "Укртранснафта" надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 1, 4092 га за адресою: м. Полтава, вул. Луценка, 27 для експлуатації та обслуговування виробничої бази Управління зв'язку філії "Придніпровській магістральні нафтопроводи" ВАТ "Укртранснафта".

Позивачем на адресу міського голови м. Полтави було направлено листа від 21.12.2010 року з проханням внести зміни до рішення Полтавської міської ради від 06.07.2010 року, оскільки земельна ділянка має бути надана ВАТ "Укртранснафта" в постійне користування, а не в оренду.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями.

Згідно із статтею 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Враховуючи, що рішення від 06.07.2010 року, яким ВАТ "Укртранснафта" надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 1, 4092 га за адресою: м. Полтава, вул. Луценка, 27 для експлуатації та обслуговування виробничої бази Управління зв'язку філії "Придніпровській магістральні нафтопроводи" ВАТ "Укртранснафта" за результатами розгляду листа позивача від 08.06.2010 року, в якому останній просив надати в довгострокову оренду вищезазначену земельну ділянку, Полтавською міською радою прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, отже відсутні правові підстави для його скасування.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" - залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду м. Києва від 26.04.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до Полтавської міської ради про скасування рішення Полтавської міської ради від 06.07.2012 року в частині передачі Відкритому акціонерному товариству "Укртранснафта" в оренду земельної ділянки - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.