810/2103/13-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб - 13.11.2014 Прийняття

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Білоцерківська ОДПІ Київської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 904/0001451704/98 від 23.04.2013, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 27204,30 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2013 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 904/0001451704/98 від 23.04.2013 в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку з доходів фізичних осіб на суму 15650,02 грн. 02 коп., у тому числі 12520,01 грн. за основним платежем та 3130,01 грн. за штрафними санкціями. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевіркою виявлено порушення позивачем пункту 138 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 146.11, пункту 146.12 статті 146, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок із громадян" - занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 129361,62 грн. за 2011 рік, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 21763,44 грн. Підставою для висновку податкового органу стало те, що перевіркою господарської діяльності позивача встановлено завищення витрат у зв'язку з віднесенням до їх складу вартості придбання запчастин до автомобілів і паливно-мастильних матеріалів (дизельного палива), оскільки послуги, використані на цілі не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю позивача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольнивши позов, виходив з правомірності доводів податкового органу в частині збільшення суми грошового зобов'язання, розрахованого внаслідок віднесення позивачем до складу витрат 54373,17 грн., сплачених за придбання дизельного палива, оскільки суд першої інстанції помилково послався на положення підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, яким визначено, що до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона). При цьому наведена норма регулює питання формування інших витрат підприємства, а відповідно до статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичної особи-підприємця належать лише витрати, що включаються до витрат операційної діяльності.

Таку позицію суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає помилковою з огляду на таке.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що до витрат операційної діяльності відносяться витрати визначені згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно з підпунктом "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу валових витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до яких відносяться і витрати на придбання пально-мастильних матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право включити до складу валових витрат вартість пально-мастильних матеріалів, використаних на перевезення в межах підприємницької діяльності по шляхових листах та оплачених послуг за умови документального підтвердження, що дані витрати пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів є витратами операційної діяльності та можуть бути віднесені фізичною особою - підприємцем до витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Зазначені пункти не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг), залежно від розміру доходу від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

До того ж, вказаними нормами прямо передбачено право платника податку віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності позивача є організація вантажних перевезень та інша діяльність вантажного транспорту.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши документальне підтвердження витрат, пов'язаних з купівлею запасних частин, що були використані для поточного ремонту автомобілів, витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, дійшов обґрунтованого висновку про врахування позивачем цих витрат під час визначення оподаткованого доходу.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2013.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .