Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову та ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 у справі № 2а-8318/11/1370 за позовом Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова до ОСОБА_4 третя особа Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення коштів,-

Державна податкова інспекція в Галицькому районі м. Львова звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4, в якому просить стягнути податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 27 303 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом Головного КРУ у Львівській області № 08-15/8408 від 30.11.2010 позивача повідомлено, що за наслідками проведеної позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності УДАІ ГУ МВС України у Львівській області виявлено недоотримання фінансових ресурсів місцевим бюджетом на суму 45 578,1 тис. грн. До листа долучено копію акта, реєстр несплачених сум податку з власників транспортних засобів первинної реєстрації Львівським ВРЕР УДАІ за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 легкових, вантажних автомобілів та автобусів придбаних за кордоном.

28.03.2011 на адресу позивача надійшов лист ДПА у Львівській області про необхідність опрацювання вказаних вище матеріалів, в результаті чого встановлено, що відповідач 24.12.2009 здійснив першу реєстрацію транспортного засобу марки Mersedes Benz 310, 1995 року випуску, об'єм двигуна 2874 куб.см, д.н.з. НОМЕР_1, та зобов'язаний сплатити податок з власників транспортних засобів у розмірі 28 740 грн. Однак, згідно наявної у реєстраційній справі квитанції такий податок відповідач сплатив у розмірі 1 437 грн. Недоплата цього податку становить 27303 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що, оскільки сума податку з власників транспортних засобів, яка підлягає сплаті при першій реєстрації транспортного засобу, була сплачена відповідачем частково, то решта податку підлягає стягненню з відповідача.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Об'єкти оподаткування визначені в статті 2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів". Зокрема, згідно з цим Законом, об'єктами оподаткування є автомобілі вантажні - код 8704.

Згідно ст. 3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Відповідно до ч.4 ст.5 названого Закону фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і технічний огляд транспортних засобів не провадяться (ч.6 ст.5 названого Закону).

У відповідності до п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (1388-98-п) , державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2009 відповідач здійснив першу реєстрацію транспортного засобу марки Mersedes Benz 310 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, та повинен був сплатити податок з власників транспортних засобів у розмірі 28 740 грн. (об'єм двигуна - 2874 куб. см., ставка податку за 100 куб. см. - 1000 грн.). Однак, згідно довідки ДПІ у Галицькому районі м.Львова № 8903/19-036 від 14.06.2011 та наявної у матеріалах реєстраційної справи копії квитанції відповідачем частково сплачено податок у розмірі 1 437 грн., а недоплата податку становить 27 303 грн.

Проте, судами першої та апеляційної інстанцій в судових рішеннях не зазначено та матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про обґрунтованість таких тверджень, враховуючи, що вони мають істотне значення при вирішенні спору та з огляду на заперечення відповідачем факту подачі заяви про реєстрацію транспортного засобу та видачі довіреності на вчинення таких дій.

При цьому, судами не встановлено, що державна реєстрація транспортного засобу проведена на підставі особисто поданої заяви власника-відповідача, і документів, що посвідчують його особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, оцінку їх вартості, згідно Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (1388-98-п) .

Судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено питання здійснення першої реєстрації транспортного засобу відповідним державним реєстраційним органом без належної сплати податку з власників транспортних засобів, враховуючи, що така реєстрація є порушенням вимог названого Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (1388-98-п) , та є здійсненою з порушенням посадових обов'язків особою, яка здійснила таку реєстрацію, що має бути підтверджено відповідними доказами.

У відповідності до положень ч.5 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суди попередніх інстанцій мали можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування відповідних фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, що ними зроблено не було.

Крім того, з огляду на те, що у відповідності до ч.8 ст. 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників, судами попередніх інстанцій безпідставно залишена поза увагою та розглядом наявна в матеріалах справи заява позивача про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2011 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.