Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Кочана В.М., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року по справі № 825/2092/14

за позовом ОСОБА_4

до Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції (далі - ВДВС)

третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі - Управління)

про визнання протиправною та скасування постанови,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ВДВС, третя особа Управління про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 жовтня 2014 року ВП № 40450051.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 23 жовтня 2013 року ВП № 40450051.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджується свідоцтвом серії В00 № 848877 та є платником єдиного податку (а.с.14-15).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 вимоги про сплату недоїмки № Ф-2236 від 6 серпня 2013 року, якою позивача було зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1194,03 грн. Управління 8 жовтня 2013 року звернулось до ВДВС із заявою про примусове виконання зазначеної вимоги.

Постановою державного виконавця ВДВС від 23 жовтня 2013 року ВП № 40450051 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги Управління від 6 серпня 2013 року № Ф-2236.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

За правилами частин 1, 2 статті 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV (606-14) ) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

За змістом частини 1 статті 19 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 22 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються, зокрема, для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

За приписами статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

11 серпня 2013 року набули чинності Закон України від 4 липня 2013 року № 404-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" (404-18) та Закон України від 4 липня 2013 року № 406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" (406-18) відповідно до яких функція адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передана від Пенсійного фонду України до Міністерства доходів і зборів України.

Відповідно до статті 13 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Згідно змісту спільного листа Міністерства доходів і зборів України та Пенсійного фонду України від 30 серпня 2013 року № 11149/5/99-99-17-03-01-16 (v1114810-13) , № 22777/03-01 до 30 вересня 2013 року включно, функції щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування продовжуватиме виконувати Пенсійний фонд України, а з 1 жовтня 2013 року такі функції буде повноцінно виконувати Міндоходів України.

Як встановлено судами, Управління із заявою про відкриття виконавчого провадження до ВДВС звернулось 8 жовтня 2013 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій, аналізуючи зазначені норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність прийняття ВДВС оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження та задоволення позовних вимог про скасування спірної постанови, оскільки із заявою про відкриття виконавчого провадження звернувся орган, у якого на момент звернення були відсутні належні для того повноваження.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.