Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Гончар Л. Я., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області, в якому просили визнати протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язати провести перерахунки та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо проведення перерахунків та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці за період з 01 лютого 2013 року по 31 липня 2013 року; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Рівне здійснити перерахунки та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до п. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" та ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року за період з 01 лютого 2013 року і в подальшому, виходячи з довідок господарського суду Рівненської області про заробітну плату, проводити обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці без обмеження його максимального розміру та з проведенням індексації у встановленому порядку.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив ці рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В запереченнях позивачі просять залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що згідно постанови Верховної Ради України від 02 листопада 2006 року № 310-У "Про звільнення суддів" (310-16) та наказу господарського суду Рівненської області від 13 грудня 2006 року № 337 позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звільнені з посад суддів місцевого господарського суду Рівненської області у зв'язку з поданням ними заяв про відставку.

На підставі поданої заяви про відставку позивач ОСОБА_6 згідно Указу Президента України від 09 лютого 1996 року № 157/96 (157/96) та наказу арбітражного суду Рівненської області № 17 від 07 березня 1996 року звільнений з посади судді арбітражного суду Рівненської області з 15 березня 1996 року.

На час виходу у відставку ОСОБА_4 мав стаж роботи на посаді судді більше 30 років, ОСОБА_5 мав стаж роботи на посаді судді більше 25 років, ОСОБА_6 мав стаж роботи на посаді судді більше 25 років.

До січня 2008 року щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді позивачам виплачувалось відповідно до вимог пункту 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів".

З січня 2008 року по липень 2012 року нарахування та виплата грошового утримання відповідачем здійснювалась з порушенням п. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", без врахування заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Позивачі раніше неодноразово звертались до суду з аналогічними позовними вимогами. постановами Рівненського міського суду від 20 березня 2009 року у справі № 2а-1068,09, від 23 березня 2009 року у справі № 2а-1069/09, від 13 лютого 2012 року у справі № 2а-7191/11, від 16 жовтня 2012 року у справах № 1715/13918/12 та № 1715/14188/12, від 13 березня 2013 року у справі № 569/1834/13-а, які набрали законної сили, позовні вимоги позивачів були задоволені.

За період з лютого 2013 року по липень 2013 року відповідач виплачував позивачам щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 8 849 грн. 88 коп., що є меншим ніж 90% заробітної плати працюючого судді.

У зв'язку з тим, що з 01 січня 2012 року та з 01 січня 2013 року заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді змінилася у бік збільшення, позивачі звернулися до відповідача із заявами про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01 лютого 2013 року і в наступні місяці 2013 року.

Листом УПФУ в м. Рівне Рівненської області № 273/13 від 08 липня 2013 року відмовлено позивачам у здійсненні перерахунку з посиланням на те, що попередніми судовим рішеннями у справах встановлено обмеження строку дії перерахунку, а саме: по 31 січня 2013 року, - тому підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у подальшому після спливу кінцевої дати перерахунку немає.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивачі звернулися до адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли висновків, що позивачі на підставі ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", виходячи з стажу роботи, мають право отримувати довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого судді, а тому відмова відповідача є незаконною.

Колегія суддів погоджується з висновками судів частково.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус судді" (в редакції на час призначення позивачам довічного грошового утримання) судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Частиною 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону від 07 липня 2010 року N 2453-VI (2453-17) встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Частину 3 ст. 138 змінено згідно із Законом України від 08 липня 2011 року N 3668-VI (3668-17) та викладено в такій редакції: "щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді".

Враховуючи зміст вказаних норм, колегія суддів погоджується з висновками судів, що розрахунок розміру довічного грошового утримання позивача слід здійснювати з заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до частини третьої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 08 липня 2011 року N 3668-VI (3668-17) .

Крім того, колегія суддів зазначає, що положення ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI (3668-17) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року N 3-рп/2013 (v003p710-13) .

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) або якщо була порушена встановлена Конституцією України (254к/96-ВР) процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Однак, предметом цього спору є перерахунок довічного грошового утримання судді з 01 лютого 2013 року, а отже на момент виникнення спірних відносин їх правове регулювання здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України від 08 липня 2011 року N 3668-VI (3668-17) .

За таких обставин суди дійшли правомірного висновку про наявність у позивачів права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, без обмеження його граничного розміру.

Разом з цим колегія суддів не може погодитись з вимогою позивачів щодо здійснення перерахунку виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці в розмірі 90 відсотків грошового утримання на майбутнє, оскільки, якщо виходити із самого визначення понять "пенсія", "щомісячне довічне грошове утримання" випливає, що щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).

Кінцевий термін або строк, на який призначається такий вид забезпечення як щомісячне довічне грошове утримання, не може встановлюватись, бо це суперечить самому визначенню та суті таким виплатам. Тому виплату довічного грошового утримання суддям у відставці не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання цих виплат, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанцій дійшов протилежного висновку, погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині зазначення кінцевої дати, до якої суб'єкт владних повноважень має здійснювати перерахунок виплат, оскільки, на думку суду, прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії в майбутньому є передчасним.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2013 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо проведення перерахунків та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за період з 01 лютого 2013 року по 31 липня 2013 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Рівне здійснити перерахунки та виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до п. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" та ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року з 01 лютого 2013 року.

В іншій частині позову відмовити."

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року скасувати.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.