Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Кравцова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області на постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року

у справі № 180/499/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області

про визнання дій незаконними

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області (далі - Відділення Фонду) про визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення щомісячних страхових виплат у розмірі меншому, ніж п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати; зобов'язання здійснити з 01.06.2009 перерахунок та виплату належних йому щомісячних страхових виплат, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням сум, які були йому виплачені у вказаний період часу, та з 01.01.2013 нараховувати та виплачувати щомісячні страхові виплати у розмірі, встановленому статтею 1197 ЦК України до зміни обставин, що тягнуть перерахунок страхових виплат.

Позов обґрунтований тим, що розмір страхових виплат повинен був обчислюватись відповідно до положень статті 1197 ЦК України, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а не згідно з положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , як це зроблено відповідачем.

Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2014, позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Відділення Фонду оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач з 1981 року працював в ПАТ "Марганецький ГЗК" на посаді підземного гірничого робітника, де отримав професійне захворювання, про що було складено Акт форми П-4.

На підставі вказано акта, позивач пройшов медичний огляд в медико-соціальній експертній комісії, яка висновком від 18.05.2009 встановила втрату професійної працездатності у розмірі 65% та визнала його інвалідом 3-ї групи.

На підставі вказаних обставин позивачу призначено страхові виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) з урахуванням виданої ВАТ "Марганецький ГЗК" довідки про середню заробітну плату.

03.12.2012 ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату страхових виплат з урахуванням положень статті 1197 ЦК України з червня 2009 року по грудень 2012 року включно.

Листом від 14.12.2012 № 12/02-20 відповідач повідомив позивача про те, що перерахунок та виплата страхових виплат здійснюється на підставі положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , а підстави для застосування положень статі 1197 ЦК України (435-15) відсутні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення Цивільного кодексу України (435-15) як такі, що набрали чинності пізніше, ніж Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) (далі - Закон № 1105).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , цього Закону, Кодексу законів про працю України (322-08) , Закону України "Про охорону праці" (2694-12) та інших нормативно-правових актів.

Частиною першою статті 34 Закону № 1105 установлено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

У той же час, згідно зі змістом статті 1197 Цивільного кодексу України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Ураховуючи, що в цьому випадку спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює спірні відносини, є саме Закон № 1105 (1105-14) , а не Цивільний кодекс України (435-15) , суд касаційної інстанції дійшов висновку про помилковість застосування судами попередніх інстанцій статті 1197 ЦК України для визначення розміру середньомісячного заробітку, з урахуванням якого призначаються страхові виплати.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги підтверджуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року в цій справі скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239-1 КАС України.

Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель